Зоряна Білокрай
Прем’єр-міністр Болгарії Румен Радєв підтримав угоду про постачання російського дизельного пального, яку пов’язують із домовленостями президента США Дональда Трампа та глави росії володимира путіна. Така заява пролунала напередодні саміту лідерів Європейського Союзу й одразу привернула увагу Брюсселя, адже позиція болгарського уряду помітно розходиться із загальним курсом більшості країн ЄС.
Йдеться про рішення Сполучених Штатів послабити санкційні обмеження на імпорт російського дизельного пального. За наявною інформацією, постачання можуть бути дозволені до квітня 2027 року. Прихильники домовленості пояснюють її необхідність прагненням знизити ціни на пальне, стабілізувати ринок енергоносіїв і підтримати конкурентоспроможність економіки. Водночас європейські політики попереджають, що закупівля російських енергоресурсів фактично створює для Москви додаткове джерело доходів.
«Знаєте, у чому зараз наша проблема в Європі? У високих цінах на пальне. Ми вітаємо будь-який крок, спрямований на зниження цін та забезпечення нашої конкурентоспроможності», — заявив Румен Радєв після прибуття на зустріч європейських лідерів. За його словами, у ситуації економічної нестабільності держави мають передусім думати про доступність енергії для громадян і підприємств.
Чому позиція Болгарії викликала обурення в ЄС
Підтримка дизельної угоди з росією стала несподіваною для партнерів Болгарії по Європейському Союзу. Інші лідери країн ЄС назвали домовленість ризикованою, небезпечною та стратегічно помилковою. На їхню думку, навіть обмежені обсяги постачання можуть мати значний політичний ефект, оскільки демонструють готовність Заходу повертатися до співпраці з російським енергетичним сектором.
Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що європейські держави шкодують через укладення такої угоди. Він наголосив: не має значення, наскільки великими будуть обсяги імпорту, адже будь-яке рішення, яке допомагає росії збільшувати фінансування війни, є негативним сигналом. У Стокгольмі вважають, що послаблення санкцій суперечить політиці тиску на кремль і може послабити єдність західної коаліції.
Верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас раніше назвала домовленість подарунком для володимира путіна. Вона звернула увагу на те, що рішення про імпорт російського пального з’явилося на тлі посилення російських бомбардувань України. За її оцінкою, у цей момент західні країни мають демонструвати більшу рішучість, а не відкривати для росії нові можливості отримання валютних надходжень.
Критика пролунала і з боку Німеччини, Італії та Польщі. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц закликав посилити санкції проти Москви та висловив занепокоєння через можливе послаблення обмежень на російські енергоносії. Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні назвала домовленість між Вашингтоном і кремлем дуже ризикованим рішенням. Колишній президент Польщі Александр Квасневський також розкритикував політику Дональда Трампа щодо переговорів із володимиром путіним.
Радєв дедалі частіше відходить від спільної позиції Європи
Підтримка російського дизельного пального не є єдиним питанням, у якому Румен Радєв демонструє відмінний від більшості європейських лідерів підхід. Після перемоги на виборах на початку року болгарський прем’єр зайняв позицію, яку в Брюсселі сприймають як надто лояльну до Москви. Його заяви щодо війни росії проти України регулярно викликають дискусії серед союзників Болгарії.
Окремо Радєв розкритикував удари України по російських нафтопереробних заводах. Його оцінка збіглася із закликом Дональда Трампа до президента України Володимира Зеленського негайно припинити такі операції. Українська сторона, своєю чергою, дала зрозуміти, що удари по об’єктах, які забезпечують російську військову машину пальним та ресурсами, можуть продовжитися.
Для Києва атаки на нафтопереробну інфраструктуру росії є частиною стратегії зі зменшення її здатності вести тривалу війну. Українська влада наголошує, що російські заводи забезпечують паливом армію, військову техніку та логістичні маршрути. Водночас критики таких ударів побоюються їхнього впливу на світові ціни на нафту й пальне, а також можливого розширення конфлікту.
Розбіжності між Софією та іншими столицями ЄС можуть мати не лише політичні, а й економічні наслідки. Болгарія традиційно залежала від імпорту енергоносіїв і зацікавлена в тому, щоб зберігати доступ до дешевших джерел пального. Однак після початку повномасштабної війни Європейський Союз намагається скоротити залежність від російської енергетики, диверсифікувати постачання та не допустити використання енергетики як інструменту політичного тиску.
Дизельна угода може посилити суперечки навколо санкцій
Рішення дозволити імпорт російського дизеля вже стало предметом критики у Сполучених Штатах. Сенатори від Демократичної та Республіканської партій заявили, що такий крок може суперечити забороні на закупівлю російських енергоносіїв, ухваленій після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Американські законодавці закликали адміністрацію переглянути рішення та не створювати винятків, які здатні підірвати санкційний режим.
Опоненти домовленості наголошують, що низька ціна на пальне не повинна розглядатися окремо від її політичної вартості. Доходи від експорту енергоносіїв залишаються важливою частиною російського бюджету. Навіть якщо конкретна угода передбачає невеликі обсяги поставок, вона може стати прецедентом для подальшого послаблення обмежень і повернення російських компаній на міжнародні ринки.
Прихильники імпорту, натомість, вказують на ризики для споживачів. Високі ціни на дизельне пальне впливають на вартість перевезень, продуктів харчування, промислових товарів і комунальних послуг. Для країн із великим аграрним сектором, зокрема для Болгарії, подорожчання пального може безпосередньо позначатися на собівартості сільськогосподарських робіт і цінах у магазинах.
Саме на цьому аргументі наполягає Румен Радєв. Болгарський уряд вважає, що громадяни не повинні платити додаткову ціну за геополітичні рішення, якщо існує можливість стабілізувати паливний ринок. Проте європейські партнери відповідають, що короткострокове здешевлення дизеля може обернутися довгостроковими ризиками — посиленням російської економіки, зниженням ефективності санкцій і поглибленням розколу всередині ЄС.
Ситуація навколо болгарської заяви свідчить про складність європейської політики щодо росії. Країни Євросоюзу формально підтримують спільні санкції та допомогу Україні, але водночас мають різні економічні інтереси, рівень енергетичної залежності й погляди на переговори з кремлем. Позиція Болгарії може стати новим випробуванням для європейської єдності, особливо якщо інші держави також вимагатимуть винятків із санкцій заради зниження цін на пальне.
Наразі незрозуміло, чи призведе підтримка Радєва до офіційного перегляду підходу Болгарії або стане лише політичною заявою напередодні важливих переговорів. Водночас очевидно, що дизельна угода Трампа і путіна вже перетворилася на символ суперечки між економічною прагматикою та санкційною політикою. Для Європи питання полягає не тільки в ціні пального, а й у тому, чи може континент одночасно підтримувати Україну, тиснути на Росію та зберігати доступ до дешевих енергоресурсів.