Документи розробника бойового робота «Кур’єр» ведуть до Китаю — InformNapalm

Документи, пов’язані з компанією розробника російського наземного роботизованого комплексу «Кур’єр», вказують на тривалі та системні контакти з китайськими постачальниками електроніки. Йдеться про десятки російських декларацій відповідності, у яких московське товариство з обмеженою відповідальністю «НРТК КАПС» зазначене заявником, а виробником різноманітного обладнання названо китайську компанію HD LED TECHNOLOGY CO., LTD. із міста Шеньчжень.

Аналіз документів провели дослідники InformNapalm. Вони наголошують, що виявлені матеріали не дають підстав автоматично стверджувати: кожна зазначена в деклараціях деталь була використана саме під час виробництва бойового робота «Кур’єр». Водночас сукупність записів демонструє важливий ланцюжок зв’язків між російськими структурами військово-промислового профілю та китайським ринком електронних компонентів.

Що відомо про російський роботизований комплекс «Кур’єр»

2 жовтня 2026 року російські повітрянодесантні війська вперше продемонстрували десантування наземних роботизованих комплексів із військово-транспортного літака Іл-76. Техніку використовували під час навчань «Центр-2026». Серед представлених систем був НРТК «Кур’єр», оснащений 7,62-мм кулеметом.

За заявленим сценарієм, після приземлення оператори встановили контроль над комплексом, після чого робот залучили до вогневої підтримки штурмової групи. Така демонстрація мала показати можливість застосування безпілотної наземної техніки в умовах, де використання людей може бути надто ризикованим. Роботизовані платформи подібного типу можуть виконувати завдання з розвідки, транспортування боєприпасів, евакуації, дистанційного встановлення озброєння та підтримки підрозділів.

Точна кількість комплексів «Кур’єр» у російських військах станом на вересень 2026 року залишається невідомою. Водночас російський «Народный фронт» заявляв про понад 50 таких машин у зоні бойових дій наприкінці жовтня 2024 року. У червні 2025 року російським військовим, за оприлюдненою інформацією, передали ще десять роботизованих комплексів.

Застосування «Кур’єра» та публічна демонстрація його десантування свідчать про прагнення росії масштабувати використання наземних безпілотних систем. Однак ефективність таких платформ залежить не лише від конструкції корпусу чи встановленого озброєння, а й від доступу до двигунів, акумуляторів, засобів зв’язку, контролерів, камер, енкодерів та іншої електроніки.

Китайський слід у деклараціях компанії «НРТК КАПС»

За даними дослідження, генеральним директором і одноосібним власником ООО «НРТК КАПС» є Зорикто Гомбожапов. У російському реєстрі декларацій відповідності дослідники виявили десятки документів, де ця компанія виступає заявником, а виробником продукції зазначена HD LED TECHNOLOGY CO., LTD.

У липні 2025 року «НРТК КАПС» оформлювала декларації, що стосувалися радіомодуля, радіомодема, зарядних пристроїв та акумуляторних батарей. У документах, датованих 2026 роком, фігурують IP-камери, джерела живлення та інше електронне обладнання. Такий перелік може відповідати широкому спектру компонентів, необхідних для створення й експлуатації наземних роботизованих платформ.

Окрему увагу привертає декларація від 30 липня 2025 року. Вона охоплює 4 200 батарей WTX-2S6 та 8 400 батарей WTX-2A2DC. Загальна кількість заявлених акумуляторів становить 12 600 одиниць. Для роботизованих комплексів акумуляторні системи мають критичне значення, оскільки визначають тривалість роботи, мобільність, допустиме навантаження та можливість використання додаткового обладнання.

Водночас важливо розмежовувати зміст декларації відповідності та митні документи. Декларація підтверджує заявлені характеристики продукції й відповідність певним технічним вимогам, але сама по собі не доводить, що всі вказані батареї фактично ввезли до росії. Також цей документ не підтверджує їх використання у виробництві «Кур’єра» або будь-якої іншої конкретної військової системи.

Дослідники звернули увагу і на можливу невідповідність між зазначеним у російських документах виробником та фактичним походженням окремих виробів. Наприклад, енкодер JY-ME02-CAN у декларації 2026 року записаний як продукція HD LED TECHNOLOGY CO., LTD. Водночас у науковій публікації 2025 року такий самий енкодер ідентифіковано як виріб компанії WIT Motion, яка також працює у Шеньчжені.

Ця обставина не дозволяє однозначно встановити характер взаємодії між HD LED TECHNOLOGY CO., LTD. та WIT Motion. Проте вона демонструє, що поле «виробник» у російських деклараціях не завжди дає змогу визначити справжнього розробника, бренд або первинного постачальника електронного обладнання.

Зв’язки власника компанії та значення виявлених документів

Китайський напрям у діяльності Гомбожапова, за даними InformNapalm, з’явився ще до оформлення основного масиву декларацій «НРТК КАПС». Компанія «ЭЙЧДИ», яку він очолював, у 2024 році виступала заявником щодо продукції китайських виробників SHENZHEN DICOLOR GROUP CO., LTD. та Unilumin Group Co., Ltd. У відповідних документах містилися номери контрактів та інвойсів, що вказує на оформлені комерційні операції з китайськими постачальниками.

Ще один епізод датується 2015 роком. Тоді Гомбожапов став одним із чотирьох співвласників московського ООО «НИХАО». Частку у 25% у цій компанії мав громадянин Китайської Народної Республіки Ду Тяньжу. Сам по собі факт спільного володіння компанією не доводить постачання компонентів для військової техніки, однак він доповнює картину багаторічних ділових контактів із китайськими партнерами.

InformNapalm також встановив тривалу інженерну співпрацю Гомбожапова з Нуржаном Ракимжановим, фахівцем у сфері наземних робототехнічних комплексів військового призначення. Вони є співавторами низки патентів, пов’язаних із військовою робототехнікою. Це свідчить про наявність не лише комерційних, а й технологічних зв’язків у середовищі, яке займається розробкою бойових наземних платформ.

Ключовий висновок полягає не в тому, що всі китайські компоненти неодмінно встановлені на роботах «Кур’єр». Доступні документи цього не підтверджують. Проте вони показують, що компанія, безпосередньо пов’язана з російським розробником бойового робота, системно працювала з китайськими виробниками та постачальниками електроніки.

Виявлені декларації також ілюструють складність відстеження ланцюгів постачання товарів подвійного призначення. Один і той самий компонент може проходити через різні юридичні особи, бренди, посередницькі компанії та країни. У результаті формальний запис про виробника не завжди відображає реальний маршрут продукції або її кінцеве призначення.

Для безпеки України це має практичне значення. Сучасні бойові роботи залежать від цивільної електроніки не менше, ніж від спеціалізованих військових вузлів. Камери, радіомодулі, акумулятори, джерела живлення, контролери руху та датчики можуть виготовлятися для загального промислового використання, однак після потрапляння до російської оборонної сфери стають частиною військової системи.

Документальний слід, пов’язаний із «НРТК КАПС», не є остаточним доказом походження кожної деталі російського робота «Кур’єр». Водночас він демонструє, що російський військово-промисловий сектор продовжує спиратися на міжнародні ланцюги постачання, зокрема на китайську електронну продукцію. Саме тому подальший аналіз декларацій, корпоративних зв’язків, патентів і торговельних операцій залишається важливим інструментом для виявлення каналів, через які компоненти подвійного призначення можуть потрапляти до російської армії.