ГУР розкрило модернізацію «Герані-4»: оптична навігація і нова бойова частина

Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило про модернізацію російського реактивного ударного безпілотника «Герань-4». За наявною інформацією, оновлену версію цього апарата російські війська почали застосовувати восени 2026 року. Зміни стосуються одразу кількох ключових систем: навігації, автономного розпізнавання маршруту, бойового оснащення та силової установки.

Модернізація «Герані-4» свідчить про прагнення росії підвищити точність ударів і зменшити залежність безпілотника від супутникової навігації. Для цього розробники додали нові сенсори та програмно-апаратні рішення, які дають змогу апарату продовжувати політ за складних умов, зокрема за наявності перешкод для супутникового сигналу.

Які навігаційні системи отримала «Герань-4»

Одним із головних нововведень у конструкції дрона став блок «МОХ». Його основою є високоточний магнітоіндуктивний сенсор PNI5GA, виготовлений американською компанією PNI Sensor. Цей компонент працює у взаємодії з інерціальним навігаційним модулем SADRA та допомагає зменшувати дрейф гіроскопів.

Дрейф гіроскопів є однією з проблем автономної навігації. Під час тривалого польоту навіть невелика похибка поступово накопичується, через що безпілотник може відхилятися від заданого маршруту. Використання магнітоіндуктивного сенсора дає змогу додатково коригувати дані інерціальної системи й підвищувати точність визначення напрямку руху.

У результаті нова «Герань-4» поєднує кілька навігаційних принципів. Йдеться про супутникову навігацію, інерціальний модуль і магнітний сенсор. Така комбінація має забезпечити стабільніший політ у разі втрати або погіршення супутникового сигналу. Водночас ефективність системи залежить від програмного забезпечення, якості калібрування та умов, у яких безпілотник виконує завдання.

Окремо російська сторона додала до апарата автономну оптико-електронну систему «Сусанін». Вона використовує зображення, отримане оптичним датчиком, і порівнює його з еталонним зображенням, заздалегідь завантаженим у пам’ять бортового комп’ютера. На основі такого зіставлення система може коригувати маршрут від району запуску до визначеної цілі.

Оптична навігація відрізняється від звичайного наведення за координатами. Безпілотник отримує можливість орієнтуватися не лише за цифровими даними, а й за візуальними ознаками місцевості або об’єкта. Це потенційно ускладнює протидію апарату, адже навіть за зміни супутникового сигналу він може намагатися зберігати напрямок руху, використовуючи зображення та попередньо підготовлені орієнтири.

За інформацією української розвідки, аналогічну систему застосовують і в нових російських безпілотниках «Герань-5» версії К5. Це може свідчити про уніфікацію навігаційних рішень для різних типів ударних дронів і про спробу російського виробника швидше масштабувати вже випробувані технології.

Нова бойова частина для ураження конструкцій

Ще одним важливим елементом модернізації стала бойова частина КРСН. Її розшифровують як кумулятивно-ріжуче спеціальне навантаження. За даними ГУР, таке оснащення призначене, зокрема, для ураження конструкцій мостів і опор повітряних ліній електропередачі.

Застосування спеціалізованої бойової частини розширює перелік потенційних цілей для «Герані-4». Якщо уламково-фугасні заряди здебільшого орієнтовані на ураження площинних або скупчених об’єктів, то кумулятивно-ріжуче навантаження має інший принцип дії. Воно призначене для концентрації впливу на окремій конструктивній ділянці та пошкодження елементів, від яких залежить міцність споруди.

Для мостів такими елементами можуть бути опори або важливі вузли конструкції. Для повітряних ліній електропередачі йдеться про опорні елементи, пошкодження яких здатне спричинити обрив лінії та порушення роботи енергетичної інфраструктури. Водночас фактичні наслідки застосування такого боєприпасу залежать від точності наведення, потужності заряду, типу цілі та умов удару.

Поява КРСН у складі озброєння «Герані-4» показує, що російські розробники намагаються адаптувати реактивні безпілотники не лише для атак по площах, а й для ураження конкретних інженерних об’єктів. Це створює додаткові ризики для транспортної та енергетичної інфраструктури й вимагає постійного вдосконалення систем виявлення, захисту та відновлення пошкоджених об’єктів.

Заміна двигуна та значення модернізації

Зміни торкнулися і двигуна безпілотника. У попередніх версіях використовували китайський турбореактивний двигун Telefly. У новій модифікації росія, за даними української розвідки, застосовує його аналог власного виробництва. Виробництво цього двигуна локалізоване в особливій економічній зоні «Алабуга».

Перехід на власний аналог може мати для російського військово-промислового комплексу кілька цілей. Насамперед це спроба зменшити залежність від постачання іноземних комплектуючих і забезпечити стабільніший випуск реактивних безпілотників. Локалізація також дає змогу змінювати конструкцію двигуна відповідно до вимог конкретної моделі та швидше інтегрувати його у виробничий цикл.

Водночас заміна силової установки не означає повної зміни конструкції «Герані-4». За інформацією ГУР, решта електронних блоків і компонентів залишилася такою самою, як у попередніх варіантах «Герані». Це вказує на поетапний характер модернізації: виробник не створює повністю новий апарат, а вдосконалює окремі вузли вже наявної платформи.

Оновлена «Герань-4» поєднує реактивний двигун, комбіновану навігацію, оптичне коригування маршруту та спеціальну бойову частину. Такий набір рішень свідчить про намір росії підвищити точність ударів, зберегти працездатність безпілотника в умовах навігаційних перешкод і розширити перелік об’єктів, проти яких може застосовуватися дрон.

Для України ця інформація має значення з погляду оцінки нових загроз. Розуміння характеристик модернізованого безпілотника дає змогу точніше визначати його можливості, прогнозувати потенційні маршрути та вдосконалювати заходи протидії. Особливо важливо враховувати, що сучасні ударні дрони поступово отримують автономні функції, які зменшують їхню залежність від постійного зовнішнього управління.

Модернізація «Герані-4» також демонструє, що росія продовжує розвивати виробництво ударних безпілотників за рахунок поєднання іноземних технологій, локалізованих компонентів і власних програмних рішень. Попри збереження значної частини попередньої електроніки, нові системи навігації та бойове оснащення можуть зробити цей апарат більш гнучким у застосуванні та небезпечнішим для критичної інфраструктури.