Сергій Пономарьов
Росія заявила, що від початку повномасштабного вторгнення в Україну країни Європейського Союзу нібито придбали російські енергоносії на 320,7 млрд доларів. У Єврокомісії назвали цю цифру завищеною та оприлюднили іншу оцінку, засновану на даних офіційної європейської статистики.
Із відповідною заявою виступив віцепрем’єр уряду росії Олександр Новак, який відповідає за енергетичний сектор. Він стверджував, що навіть після запровадження санкцій Європа продовжує купувати російську нафту, газ та інші види викопного палива. За словами російського посадовця, лише за перші дев’ять місяців 2026 року обсяг таких закупівель нібито становив 21,3 млрд доларів.
Російська сторона пояснює збереження частини поставок наявністю винятків із санкційного режиму. Йдеться про окремі категорії енергоносіїв, напрямки транспортування та контракти, які не були негайно припинені після початку повномасштабної війни. Москва використовує ці факти, щоб створити враження, ніби європейські держави не можуть відмовитися від російської енергетики та продовжують фінансувати російський бюджет у колишніх масштабах.
Новак також припустив, що до кінця 2026 року експорт російської нафти може повернутися до рівня, який спостерігався до початку повномасштабної війни. Такі прогнози мають не лише економічний, а й політичний характер, адже покликані продемонструвати нібито стійкість російського енергетичного сектору до міжнародних обмежень.
У Єврокомісії назвали іншу суму
У Європейській комісії спростували твердження Москви про закупівлю енергоносіїв на 320,7 млрд доларів. За оцінкою представників ЄС, у період із березня 2022 року до липня 2026 року росія поставила країнам Євросоюзу енергоресурсів приблизно на 209 млрд доларів.
У Брюсселі наголосили, що розрахунок здійснювався на основі даних COMEXT — офіційної статистичної бази, яку адмініструє Євростат. Вона містить інформацію про зовнішню торгівлю держав-членів ЄС, зокрема про обсяги та вартість імпорту енергетичної сировини.
Таким чином, різниця між російською оцінкою та даними Єврокомісії становить понад 111 млрд доларів. Причини розбіжності можуть бути пов’язані з різними періодами підрахунку, складом товарних категорій, методикою конвертації валют і включенням або невключенням окремих видів енергетичної продукції. Водночас європейська сторона прямо заявила, що сума, озвучена російським віцепрем’єром, не відповідає даним офіційної статистики ЄС.
Важливо також враховувати, що після лютого 2022 року структура енергетичного імпорту Європи істотно змінилася. ЄС почав активніше закуповувати скраплений природний газ, нафту та нафтопродукти в інших постачальників, нарощувати використання відновлюваних джерел енергії й скорочувати споживання газу. Через це навіть ті поставки з росії, які продовжувалися за винятками, вже не визначали енергетичний баланс Європи так, як до початку повномасштабної війни.
REPowerEU та скорочення залежності від росії
Європейська комісія пов’язує зменшення закупівель російського викопного палива з реалізацією плану REPowerEU. Ініціативу започаткували після російського вторгнення в Україну, щоб якнайшвидше знизити залежність від російських енергоресурсів. План передбачає диверсифікацію постачань, скорочення споживання енергії, розвиток відновлюваної генерації та модернізацію енергетичної інфраструктури.
У Комісії заявили, що без REPowerEU країни Євросоюзу могли б витратити на російські викопні види палива близько 475 млрд євро. За оцінкою Брюсселя, завдяки вжитим заходам потенційні витрати вдалося зменшити приблизно на 278 млрд євро. Ці розрахунки, на думку європейських чиновників, демонструють не лише політичну, а й фінансову ефективність стратегії енергетичного розриву з Москвою.
За даними ЄС, уже до 2023 року на Росію припадало лише близько 6% загальних витрат Євросоюзу на викопне паливо. Це суттєво менше, ніж у попередні роки, коли російський газ, нафта та вугілля займали значну частку європейського імпорту.
Найпомітніше скорочення відбулося на газовому ринку. Частка російського газу в імпорті Євросоюзу зменшилася приблизно з 45% до 12%. Країни блоку замістили частину трубопровідних поставок скрапленим газом, збільшили імпорт із альтернативних напрямків і прискорили розвиток власних енергетичних потужностей.
Європейський Союз також підтверджує намір повністю припинити імпорт російського газу до кінця 2027 року. Ця мета залишається частиною довгострокової політики ЄС, попри коливання цін, нестабільність на світових ринках та зростання витрат на енергетичний імпорт у періоди міжнародних криз.
Чому Москва наголошує на обсягах експорту
Заяви про сотні мільярдів доларів від європейських покупців є важливим елементом російської інформаційної та економічної політики. Їхня мета — показати, що санкції нібито не працюють, а Європа залишається залежною від російської сировини. Водночас сама наявність окремих поставок не означає збереження довоєнної моделі торгівлі.
Скорочення частки росії на європейському ринку означає втрату для Москви стабільного та географічно близького покупця. Європейські країни роками були одним із ключових джерел доходів російської енергетичної галузі. Після запровадження санкцій росія змушена переорієнтовувати експорт, надавати знижки, використовувати складніші логістичні маршрути та шукати нових споживачів.
Наслідки такого розвороту особливо відчутні для російського газового монополіста «Газпром». Втрата значної частини європейського ринку призвела до падіння експортних обсягів і погіршення фінансових показників компанії. Російська газова інфраструктура тривалий час була орієнтована саме на європейський напрямок, тому швидко компенсувати втрати альтернативними маршрутами Москва не може.
Для Євросоюзу відмова від російських енергоносіїв також пов’язана з витратами та ризиками. Перехід на нових постачальників потребував значних інвестицій у термінали, газогони, сховища й електромережі. Проте європейські уряди розглядають ці витрати як плату за енергетичну безпеку та зменшення політичного впливу кремля.
Отже, твердження росії про 320,7 млрд доларів не підтверджується даними Єврокомісії. Офіційна оцінка ЄС становить близько 209 млрд доларів за визначений період. Навіть ця сума є значною, однак вона відображає не незмінну залежність Європи від росії, а масштаб поступового скорочення торгівлі, який розпочався після повномасштабного вторгнення в Україну. Брюссель планує й надалі зменшувати імпорт російського палива, розвивати чисту енергетику та завершити відмову від російського газу до 2027 року.