Пономарьова Мар'яна
Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян озвучив бачення остаточного миру з Азербайджаном і назвав ключові умови, за яких домовленості між двома країнами можуть перетворитися на стабільну політичну реальність. Йдеться не лише про підписання мирної угоди, а й про її ратифікацію, делімітацію та демаркацію кордону, відкриття транспортних комунікацій і відмову Єревана та Баку від взаємних територіальних претензій.
За словами глави уряду Вірменії, майбутня мирна модель має ґрунтуватися на чітких і взаємно визнаних правилах. Сторони повинні остаточно визначити проходження державного кордону, врегулювати питання анклавів та ексклавів, а також забезпечити вільне сполучення між різними частинами обох держав. Пашинян наголосив, що без вирішення цих питань тривалий мир у регіоні залишатиметься вразливим.
Окрему увагу прем’єр-міністр приділив принципу територіальної цілісності. Він зазначив, що делімітація й демаркація кордону мають відбуватися на основі Алма-Атинської декларації. За такого підходу площа Вірменії, за оцінкою Пашиняна, має становити 29 743 квадратні кілометри. Цей показник розглядається як один із базових орієнтирів під час визначення кордону між державами.
Делімітація кордону та питання анклавів
Однією з найскладніших тем у переговорах залишається статус територій, які в різні періоди вважалися анклавами або ексклавами. Пашинян заявив, що після остаточного врегулювання таких утворень не повинно залишитися по обидва боки кордону. На його думку, розв’язати проблему можна шляхом пропорційного обміну територіями між Вірменією та Азербайджаном.
Питання анклавів має не лише юридичний, а й практичний вимір. Окремі населені пункти та ділянки доріг тривалий час залишалися предметом суперечок, створюючи ризики для місцевих жителів і ускладнюючи пересування. Визначення чіткої належності таких територій може зменшити кількість конфліктних ситуацій, однак потребуватиме детальних картографічних робіт, політичних рішень і гарантій безпеки.
Делімітація означає узгодження лінії державного кордону на основі документів і карт, тоді як демаркація передбачає безпосереднє позначення цієї лінії на місцевості. Для Вірменії та Азербайджану цей процес має особливе значення, оскільки після розпаду Радянського Союзу сторони по-різному трактували адміністративні межі колишніх республік. Саме тому питання кордону залишається одним із центральних у мирному процесі.
Відкриття доріг і транспортних комунікацій
Ще однією важливою умовою остаточного миру Пашинян назвав відкриття всіх доріг і комунікацій. Ідеться про створення маршрутів, які дадуть змогу сполучати окремі частини Вірменії через територію Азербайджану, а також забезпечити проїзд між частинами Азербайджану через Вірменію.
Відновлення транспортних зв’язків може мати важливе економічне значення для всього Південного Кавказу. Відкриті дороги здатні скоротити маршрути для перевезення вантажів, відновити регіональну торгівлю та створити нові можливості для прикордонних громад. Водночас сторони мають погодити правила контролю, митні процедури, питання безпеки та режим пересування людей і транспорту.
Для Єревана принциповим є те, щоб транспортні маршрути не перетворювалися на інструмент обмеження суверенітету. Вірменська влада наполягає на взаємності та рівності умов для обох країн. Отже, будь-які домовленості щодо комунікацій мають передбачати однакові права й обов’язки для Вірменії та Азербайджану, а також повагу до територіальної цілісності держав.
Відмова від територіальних претензій
Пашинян також заявив про необхідність повної відмови Єревана та Баку від взаємних територіальних претензій. У цьому контексті він згадав Карабах, Гардман, Ширван, Нахічевань і так званий «Західний Азербайджан». Політичне закріплення такого принципу має не допустити появи нових вимог після підписання мирної угоди.
Відмова від претензій може стати одним із головних пунктів майбутнього договору. Її мета — зафіксувати, що сторони визнають існуючі державні кордони та не використовуватимуть історичні, етнічні або політичні аргументи для обґрунтування територіальних вимог. Водночас реалізація цієї умови залежатиме від того, наскільки чітко буде сформульовано текст угоди та які механізми контролю за її виконанням передбачать сторони.
Прем’єр-міністр Вірменії повідомив, що після контактів із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим у Туркменістані дійшов попереднього висновку про можливість практичного втілення такої моделі миру. Його оцінка свідчить про те, що переговорний процес може перейти від загальних політичних заяв до конкретного узгодження процедур і гарантій.
Першу ділянку кордону Вірменія та Азербайджан попередньо погодили у квітні 2024 року. Цей крок став важливим сигналом про готовність сторін вирішувати питання безпосередньо на місцевості. Надалі процес має охопити інші спірні ділянки, а також супроводжуватися домовленостями щодо безпеки прикордонних районів.
У серпні 2025 року міністерства закордонних справ двох держав оприлюднили проєкт мирного договору. Документ передбачає взаємну повагу до кордонів, визначених відповідно до Алма-Атинської декларації. Його положення мають стати основою для довгострокового врегулювання, якщо сторони завершать процедури підписання та ратифікації.
Водночас навколо питання кордонів зберігаються розбіжності. Експерти зазначають, що радянські адміністративні межі не завжди збігаються з фактичним контролем над територіями, який сформувався після розпаду СРСР і воєнних конфліктів. За окремими оцінками, у 2021–2022 роках Азербайджан встановив контроль приблизно над 220 квадратними кілометрами території Вірменії, а ще близько такої самої площі міг зайняти в 1990-х роках. Водночас Вірменія, за цими оцінками, контролює від 200 до 300 квадратних кілометрів територій колишньої Азербайджанської РСР.
Вірменія та Азербайджан фактично перебували у стані конфлікту понад 30 років після проголошення незалежності. У 2020 і 2023 роках Азербайджан унаслідок воєнних дій відновив контроль над Нагірним Карабахом. Після цього переговори про мир стали центральним напрямом регіональної політики, однак питання кордону, комунікацій, безпеки та взаємних претензій і досі потребують остаточного узгодження.
Отже, остаточний мир, за баченням Нікола Пашиняна, має спиратися на чотири основні принципи: юридично визначений кордон, відсутність анклавів та ексклавів, відкриті транспортні шляхи й повну відмову від територіальних претензій. Якщо Єреван і Баку зможуть закріпити ці положення в мирній угоді та забезпечити їх виконання, це створить передумови для тривалої стабільності на Південному Кавказі.