Прем'єра в театрі Лесі Українки: Дмитро Захоженко представить психоаналітичну антиутопію за Хвильовим

24 квітня на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки відбудеться прем'єра вистави «Санаторійна зона» — масштабний проєкт режисера Дмитра Захоженка, який пропонує сучасну інтерпретацію тексту Миколи Хвильового у жанрі психологічної антиутопії. Ця постановка вже викликала підвищену увагу театральної спільноти в Києві через гостру тематику та нетипові сценічні рішення.

Прем'єра в театрі Лесі Українки: Дмитро Захоженко представить психоаналітичну антиутопію за Хвильовим

Адаптація Ніни Захоженко бере за основу столітній текст, що сьогодні звучить як попередження і провокація одночасно. Дія розгортається в закритому санаторії для колишніх революціонерів — місці, де лікування перетворюється на інструмент контролю, а обіцяне відновлення тіла і душі стає приводом для остаточного розщеплення особистості. Режисерська концепція Захоженка будує простір нагнітання: санаторій постає як метафора репресивної машини, у якій кожен рух і кожне слово підлягають спостереженню.

Центральний конфлікт — протистояння Анарха і Карно — розкриває універсальні питання про долю людяності в умовах системного насильства. Анарх утілює покоління романтиків, чия віра в ідеали внаслідок історичних перипетій обертається відчуттям кинутості й зради; Карно — це холодний виконавець, безжальний голос системи, що виправдовує жорстокість раціональністю й безпекою. Постановники ставлять болючі запитання: що залишається від людини, коли її боротьба завершена, а колишні ідеали починають жити власним, небезпечним життям? Чи може зцілення нести в собі зерно остаточної деградації?

Про сценографію, музику та акторські рішення

Сценографія та костюми Олексія Хорошка створюють візуальний світ, де холодні поверхні, металеві лінії та приглушене світло підкреслюють безжальну природу системи. Простір нагадує паноптикум: почуття постійного нагляду пронизує сцену й тілесну взаємодію героїв. Музичне рішення Оксани Цимбаліст формує звуковий ландшафт, що відображає внутрішній хаос персонажів — від ритмічних механічних імпульсів до секунд тиші, що стискають глядача у грудях.

Цікавою драматургічною опцією є дублювання головних ролей: образ Анарха втілюють Владислав Мелешко та Артем Мяус, роль Карно виконують Сергій Детюк і В'ячеслав Ніколенко. Така перемінність акторських тіл підсилює тему розпаду особистості і наголошує на тому, що система створює не поодинокі трагедії, а типові механізми перетворення людей на функції. У виставі також задіяні Марія Гончарова, Наталія Шевченко (Майя), Дарина Степанкова, Мирослава Літвінська (Катря) та інші провідні артисти театру, що робить сценічну фабулу насиченою емоційними та психологічними шарами.

Автори підкреслюють, що «Санаторійна зона» — не лише звернення до проблем 1920-х років, коли писав Хвильовий, а й універсальна історія про великі історичні злами, що руйнують особистість. У центрі постановки — досвід індивіда, котрий опинився на межі між бажанням жити і неминучістю фатального фіналу; це розповідь про суспільство, де божевілля може стати новою нормою, а цінності перетворюються на пастку.

Технічні деталі та безпека

Тривалість вистави — 1 година 40 хвилин. Вікове обмеження встановлено 18+ через відвертість тем і високий рівень психологічної напруги. Квитки вартістю від 100 до 750 грн уже доступні на офіційному сайті театру та в касі. Організатори наголошують на дотриманні безпекових норм: у разі оголошення повітряної тривоги показ тимчасово зупиняється, глядачі проходять до найближчих укриттів, і про подальші кроки повідомлять працівники театру.

Прем'єра «Санаторійної зони» в театрі Лесі Українки — значна подія для культурного життя Києва. Вистава обіцяє глибоку емоційну та інтелектуальну роботу з глядачем, що сприятиме дискусіям про природу влади, механізми репресій і можливості збереження людського в умовах тиску. Для прихильників модерного прочитання класики це шанс побачити Хвильового крізь призму сучасної театральної естетики і задуматися над тим, як історичні уроки резонують у сьогоденні.

Автор матеріалу: Ігор Дармостук