Адміністрація президента США Дональда Трампа могла запропонувати росії масштабні економічні стимули в обмін на обмежене припинення бойових дій в Україні. Йдеться про потенційне розблокування мільярдів доларів російських державних активів, участь близькосхідних інвесторів у придбанні частини активів нафтової компанії «Лукойл», а також відновлення експорту білоруських калійних добрив.
Такі пропозиції, за даними американського видання, обговорювалися представниками Вашингтона і Москви під час нового раунду дипломатичних контактів. Переговорний процес активізувався наприкінці вересня на полях Генеральної Асамблеї ООН, де американські посадовці намагалися знайти формат домовленостей, здатний хоча б частково знизити інтенсивність війни.
Серед представників президента США, які брали участь у контактах, називали Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа. Вони, як стверджується, запропонували російській стороні три основні економічні стимули. В обмін Вашингтон очікував згоди кремля на обмежене перемир’я, яке могло б передбачати припинення ударів по енергетичній інфраструктурі або зупинку бойових дій у Чорному морі.
Які економічні поступки могли обговорювати США та росія
Першим пунктом потенційної угоди називали розблокування російських державних активів, заморожених у західних юрисдикціях після початку повномасштабної війни проти України. За інформацією джерел, ці кошти могли бути повернуті Москві як стимул для підписання домовленостей про перемир’я, а не як винагорода після підтвердження виконання всіх умов.
Масштаб такого рішення може бути надзвичайно значним. У попередніх варіантах подібних ініціатив ішлося про можливість розблокування активів на суму до 100 мільярдів доларів. Для росії це означало б отримання доступу до значного фінансового ресурсу, який нині залишається недоступним через санкції та рішення західних урядів.
Водночас механізм такого розблокування викликав би серйозні юридичні та політичні питання. Частина заморожених коштів пов’язана з державними резервами росії, а інша частина може належати компаніям або приватним особам, які потрапили під санкції. Будь-яке рішення про повернення активів потребувало б узгодження між Сполученими Штатами, європейськими країнами та іншими партнерами України.
Другим стимулом міг стати продаж частини активів російської нафтової компанії «Лукойл». Американська сторона, за даними джерел, повернулася до ідеї укладення багатомільярдної угоди за участю групи інвесторів із Близького Сходу. Окремі потенційні покупці нібито мають ділові зв’язки з американськими представниками, залученими до переговорного процесу.
У разі реалізації такого плану росія могла б отримати фінансові надходження від продажу активів, а покупці — доступ до міжнародних нафтових операцій. Однак подібна домовленість неминуче стала б предметом підвищеної уваги через санкційні обмеження, ризики обходу заборон і можливий конфлікт інтересів.
Третя пропозиція стосувалася білоруських калійних добрив. Вашингтон міг розглядати варіант часткового відновлення їхнього експорту на світові ринки. Білорусь є важливим виробником калійної продукції, а її економіка тісно пов’язана з росією. Тому послаблення обмежень для білоруського експорту потенційно принесло б вигоду не лише Мінську, а й Москві.
Україна вимагала гарантій у відповідь на поступки Москві
Українська сторона, як повідомляється, не відкидала саму можливість обговорення американських пропозицій, але наполягала на чітких гарантіях. Київ побоювався, що росія може отримати масштабні економічні переваги ще до того, як продемонструє реальну готовність припинити агресію та дотримуватися досягнутих домовленостей.
Однією з українських пропозицій було правило, за яким на кожен долар розблокованих російських активів Україні мала б передаватися аналогічна сума. Такий підхід міг би спрямувати частину фінансових ресурсів на відновлення зруйнованої інфраструктури, підтримку бюджету та забезпечення обороноздатності країни.
Київ також вимагав гарантій подальшої військової допомоги на випадок, якщо росія порушить умови перемир’я. Йшлося про те, що будь-яка домовленість має передбачати не лише політичні заяви, а й конкретний механізм реагування на можливе відновлення російських ударів.
Для України особливо важливим є питання послідовності кроків. Якщо фінансові та торговельні обмеження скасовують до припинення атак, Москва може отримати ресурси для посилення власної позиції. Натомість у разі поетапного пом’якшення санкцій після виконання кожної умови ризик односторонніх поступок був би нижчим.
За оцінками української сторони, запропонований формат переговорів дедалі більше зміщував акцент із безпекових питань на економічні домовленості між Вашингтоном і Москвою. Водночас від Києва, як вважається, очікували готовності до політичних і територіальних компромісів, що викликало занепокоєння українського керівництва.
Послаблення санкцій щодо пального не принесло прориву
На тлі дипломатичних контактів Дональд Трамп також заявив про можливість закупівлі російського дизельного пального. Після цього Сполучені Штати призупинили до квітня дію санкцій, пов’язаних із його експортом. Рішення викликало суперечливу реакцію, оскільки росія паралельно сама обмежувала вивезення нафтопродуктів.
Критики такого кроку наголошували, що продаж пального може забезпечити кремлю додаткові валютні надходження. Навіть якщо йдеться про тимчасові або обмежені поставки, вони здатні посилити російські фінансові можливості та зменшити ефект від санкційного тиску.
За інформацією джерел, Москва не запропонувала у відповідь чітких поступок. Заяви про можливість постачання російської нафти та нафтопродуктів на американський і світовий ринки пролунали після телефонної розмови Трампа з володимиром путіним, однак конкретні обсяги та умови таких поставок не були визначені.
Зустріч української делегації з Кушнером і Віткоффом у Маямі також не завершилася оголошенням про прорив. Незадовго до переговорів Трамп провів тривалу розмову з путіним, проте вже за кілька годин російський представник заявив, що найближчим часом мирні переговори не відновляться.
Президент України Володимир Зеленський розкритикував рішення Вашингтона щодо російського пального. Він заявив, що послаблення обмежень може сприяти фінансуванню російської воєнної машини, а українську делегацію фактично використовують як прикриття для інших домовленостей.
Головним ризиком для Києва залишається можливість односторонніх поступок росії без реального припинення агресії. Якщо Москва отримає доступ до активів, нафтових доходів і нових експортних каналів, не погодившись на тривале перемир’я, дипломатичний процес може втратити довіру з боку України та її партнерів.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від того, чи зможе Вашингтон поєднати економічні стимули з дієвими гарантіями безпеки. Для Києва принципово важливо, щоб будь-яке перемир’я не стало паузою для перегрупування російських військ, а фінансові рішення не послабили здатність України захищатися. Саме тому питання контролю за виконанням домовленостей і механізмів покарання за їхнє порушення залишатимуться центральними у майбутніх переговорах.
Австралія не купуватиме російське пальне після угоди Трампа