Україна не припинить удари по російських НПЗ після угоди Трампа й путіна — FT

Україна не планує припиняти удари по російських нафтопереробних заводах навіть після заяв про домовленості між президентом США Дональдом Трампом і очільником кремля володимиром путіним щодо постачання російського дизельного пального на американський та світовий ринки. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на високопоставленого українського чиновника.

За словами представника української влади, Київ і надалі використовуватиме далекобійні безпілотники для атак на енергетичні об’єкти росії. Йдеться насамперед про нафтопереробні підприємства, паливні термінали та інфраструктуру, яка забезпечує виробництво й транспортування нафтопродуктів.

Українська сторона розглядає такі об’єкти як частину російського військово-промислового та логістичного потенціалу. Пальне необхідне армії РФ для роботи військової техніки, перевезення озброєння, постачання підрозділів і підтримки бойових дій. Саме тому удари по нафтопереробній галузі залишаються одним із ключових напрямів української далекобійної кампанії.

Україна не змінює позицію щодо атак на російські НПЗ

Високопоставлений український чиновник у коментарі Financial Times заявив, що російські нафтопереробні заводи залишатимуться цілями для українських безпілотників. Він наголосив, що Київ продовжить завдавати ударів, попри політичні домовленості, які можуть укладатися між Вашингтоном і Москвою.

«Ми будемо спалювати російські нафтопереробні заводи», — цитує посадовця видання.

Ця заява свідчить про те, що Україна не вважає можливі домовленості щодо експорту російського дизельного пального достатньою підставою для припинення атак. Для Києва важливішим залишається послаблення російської здатності забезпечувати власні війська пальним і підтримувати стабільну роботу енергетичної інфраструктури.

Українські удари вже вплинули на роботу російської нафтопереробної промисловості. За оцінками аналітиків, значна частина підприємств РФ працює приблизно на 60% потужності. Причинами цього стали пошкодження виробничих установок, перебої з логістикою, необхідність ремонту обладнання та посилення заходів безпеки на заводах.

Зниження обсягів переробки безпосередньо впливає на доступність дизельного пального. Росія володіє великими запасами сирої нафти, однак для експорту дизелю її необхідно переробити на відповідних підприємствах. Якщо НПЗ працюють нестабільно або змушені зупиняти окремі установки, країна може мати нафту, але не достатні обсяги готового пального.

Чому росії складно збільшити експорт дизелю

Аналітики звертають увагу на суперечність між політичними заявами про майбутні поставки та фактичним станом російської нафтопереробки. Керівниця відділу політики й геополітичних ризиків компанії Kpler Мішель Брухард поставила під сумнів спроможність Москви швидко забезпечити значні додаткові обсяги дизельного пального для міжнародного ринку.

«Найбільше мене цікавить питання: звідки братиметься це дизельне пальне? У росії немає проблем з експортом. У неї проблеми з нафтопереробкою», — зазначила вона.

За даними Kpler, до 2025 року росія в середньому експортувала морським шляхом близько 2,6 мільйона тонн пального щомісяця. Надалі цей показник почав швидко скорочуватися. Нині морські поставки російського дизелю майже припинилися, якщо не враховувати окремі поодинокі випадки.

Скорочення експорту пояснюється не лише санкційними обмеженнями. Важливу роль відіграють атаки на НПЗ, зменшення доступних виробничих потужностей і потреба самої росії спрямовувати більше пального на внутрішній ринок. У разі дефіциту дизелю Москва змушена балансувати між забезпеченням власної армії, цивільної економіки та виконанням зовнішньополітичних обіцянок.

США при цьому ніколи не були великим покупцем російського дизельного пального. Останні закупівлі відбулися ще в липні 2022 року. У періоди, коли Сполучені Штати купували російський дизель, середньомісячні обсяги становили близько 77 тисяч тонн. Найвищий показник — приблизно 210 тисяч тонн — був зафіксований у січні 2022 року.

Домовленості Трампа і путіна та можливі наслідки

Напередодні Дональд Трамп заявив про домовленість із володимиром путіним щодо негайного постачання понад 300 тисяч тонн російського дизельного пального на американський і світовий ринки. За озвученим планом, у листопаді очікується відправка ще 500 тисяч тонн, а після цього — додаткового мільйона тонн.

Крім того, росія нібито взяла на себе зобов’язання протягом короткого періоду поставити ще 3 мільйони тонн дизелю. Остаточні обсяги, строки та маршрути таких поставок можуть залежати від технічного стану російських нафтопереробних заводів і здатності підприємств відновлювати виробництво після атак.

Для світового ринку поява додаткових обсягів дизельного пального могла б означати зниження цін і збільшення пропозиції. Водночас експерти сумніваються, що росія зможе швидко виконати заявлені плани без скорочення внутрішнього споживання або перерозподілу пального з інших напрямів експорту.

Ситуацію ускладнюють і повідомлення про нові атаки на російську паливну інфраструктуру. Після інформації про вибухи у Ростові-на-Дону спалахнула масштабна пожежа на нафтоналивному терміналі Новошахтинського заводу нафтопродуктів, відомого як «Юг Руси». Подібні інциденти можуть додатково впливати на спроможність росії накопичувати, зберігати та відвантажувати готове пальне.

Окремим фактором залишаються можливі розбіжності між американською адміністрацією та українським керівництвом. Під час переговорів у Маямі представники Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер, за повідомленнями, могли погрожувати припиненням передачі Україні американських розвідувальних даних, якщо Київ не зупинить атаки на російські НПЗ.

Однак українська позиція, яку цитує Financial Times, демонструє готовність продовжувати операції проти російської енергетичної інфраструктури. У Києві можуть вважати, що такі удари мають безпосереднє значення для перебігу війни, оскільки скорочують виробництво пального, створюють додаткове навантаження на російську економіку та змушують Москву витрачати ресурси на ремонт і захист об’єктів.

Таким чином, домовленості щодо можливого постачання російського дизелю не означають автоматичного припинення бойових дій проти паливної інфраструктури РФ. Їхня реалізація залежатиме не лише від політичних рішень, а й від технічного стану заводів, логістики, санкційних обмежень і здатності росії відновити переробку нафти. Україна, зі свого боку, сигналізує, що не готова відмовлятися від ударів по цілях, які вважає важливими для російської військової машини.