Авіапрацівники мають найвищий ризик смерті від раку: що з’ясували вчені

Працівники авіаційної галузі можуть мати вищий ризик смерті від окремих онкологічних захворювань, ніж представники більшості інших професій. Найпомітніша різниця стосується бортпровідників і пілотів. Науковці припускають, що одним із можливих чинників є регулярний вплив космічного випромінювання під час польотів на великій висоті.

Водночас дослідники наголошують: отримані результати не означають, що кожен працівник авіації обов’язково захворіє на рак. Йдеться про статистично вищу ймовірність у певних групах, а не про прямий доказ того, що саме робота в літаку стала причиною смерті конкретної людини.

Авіапрацівники мають найвищий ризик смерті від раку: що з’ясували вчені

У межах дослідження науковці проаналізували дані більш ніж 12 мільйонів свідоцтв про смерть. У документах, крім причини смерті, була зазначена професія людини, що дало змогу порівняти показники смертності серед представників понад 500 видів занять.

Окрему увагу приділили онкологічним захворюванням, які можуть бути пов’язані з впливом іонізувального випромінювання. До переліку потрапили лейкемія, лімфома, множинна мієлома, а також злоякісні пухлини шкіри, молочної залози, щитоподібної та передміхурової залоз і центральної нервової системи.

Найвищу частку смертей від таких видів раку виявили серед бортпровідників. Друге місце посіли пілоти. Для працівників обох професій ризик був підвищеним за всіма групами онкологічних захворювань, які дослідники пов’язали з радіаційним впливом.

За розрахунками авторів, у бортпровідників імовірність смерті від пов’язаного з радіацією раку була приблизно на 50% вищою, ніж серед загального працездатного населення. Для пілотів перевищення становило близько 36%.

Якщо оцінювати абсолютні показники, то приблизно 6,9% усіх смертей серед бортпровідників припадали на зазначені види раку. Це орієнтовно одна смерть із 14. Серед пілотів частка становила близько 6,7%, а серед загального працездатного населення працездатного віку — приблизно 5%.

Важливо, що в авіапрацівників не виявили такого самого підвищення смертності від онкологічних захворювань, які зазвичай не пов’язують із радіаційним впливом. Це може свідчити про певний зв’язок саме з умовами праці на висоті, хоча остаточно підтвердити причину за допомогою такого аналізу неможливо.

Чому польоти можуть збільшувати вплив випромінювання

Космічне випромінювання постійно надходить до Землі з космосу. Атмосфера планети значною мірою захищає людей від його впливу, однак цей захист слабшає зі збільшенням висоти. Саме тому під час польоту літаком рівень опромінення вищий, ніж на поверхні Землі.

Для пасажира, який літає час від часу, додатковий вплив зазвичай є короткочасним. Натомість пілоти та бортпровідники проводять у повітрі багато годин, часто виконують рейси протягом тривалих періодів і можуть перетинати кілька часових поясів за один робочий цикл. У результаті їхня сумарна доза потенційного опромінення може бути більшою.

Рівень такого впливу залежить від тривалості рейсу, висоти польоту, маршруту та географічного розташування. На нього також можуть впливати сонячна активність і зміни в атмосфері. Однак у представленому аналізі не було інформації про точні індивідуальні дози, отримані кожним працівником.

Космічне випромінювання містить високоенергетичні частинки, які можуть пошкоджувати клітини. У разі накопичення пошкоджень це потенційно здатне впливати на процеси поділу клітин і підвищувати ймовірність появи злоякісних змін. Водночас розвиток раку зазвичай залежить від багатьох чинників: віку, спадковості, способу життя, стану здоров’я та впливу інших несприятливих факторів.

Окремою особливістю роботи в авіації є порушення циркадних ритмів. Нерегулярний графік, нічні зміни, тривалий джетлаг і постійне перетинання часових поясів можуть змінювати режим сну та відпочинку. Такі порушення розглядають як можливий фактор, що впливає на гормональні процеси, роботу імунної системи та загальний стан організму.

Що обмежує висновки дослідження

Попри масштаб аналізу, його результати не дають змоги встановити безпосередню причинно-наслідкову залежність між професією та смертю від раку. Дослідники працювали зі статистикою свідоцтв про смерть, а не з детальними медичними картками та історією трудової діяльності кожної людини.

Зокрема, науковці не знали, скільки саме годин кожен пілот або бортпровідник провів у польотах, на яких маршрутах працював і яку дозу випромінювання міг отримати. Не було повної інформації і про інші джерела опромінення, з якими люди могли стикатися протягом життя.

Ще одним обмеженням є можливі неточності у вказуванні професії в документах. Людина могла змінювати роботу, мати кілька занять або бути записаною за загальною професійною категорією. Через це окремі дані могли потрапити не до тієї групи, до якої їх віднесли під час аналізу.

Крім того, статистика не завжди дає змогу повністю врахувати куріння, вживання алкоголю, харчування, рівень фізичної активності, спадкові фактори та доступ до медичної допомоги. Усі вони можуть впливати на ризик розвитку раку та ймовірність своєчасного виявлення захворювання.

Дослідники також не змогли повністю відокремити вплив космічного випромінювання від наслідків хронічного порушення сну та біологічного ритму. Ці фактори часто поєднуються в роботі авіаційного персоналу, тому визначити внесок кожного з них окремо складно.

Результати роботи свідчать про необхідність подальшого спостереження за здоров’ям людей, які роками працюють у небі. Для цього можуть бути потрібні детальніші дослідження з урахуванням кількості польотних годин, маршрутів, тривалості кар’єри, режиму праці та індивідуальних доз опромінення.

Працівникам авіації важливо проходити регулярні медичні огляди та не ігнорувати симптоми, які можуть потребувати додаткової перевірки. Водночас пасажирам, які літають час від часу, не варто сприймати наведені дані як привід для паніки: дослідження стосується насамперед людей із багаторічним професійним навантаженням і частими польотами.