Bloomberg: Глобалізацію не зупинили — популізм виявився безсилим

За десятиліття після Brexit і перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США світова економіка не відмовилася від глобалізації. Навпаки, міжнародні зв’язки стали складнішими та охопили значно більше сфер, ніж торгівля товарами. Країни продовжують залежати одна від одної у виробництві, фінансах, технологіях, наукових дослідженнях, цифрових послугах і підготовці фахівців.

Політичні рухи, які виступали проти відкритих ринків, імміграції та перенесення виробництва за кордон, справді змінили правила гри. Уряди запровадили нові мита, посилили контроль за іноземними інвестиціями, почали стимулювати повернення підприємств на національну територію. Проте ці заходи не змогли зруйнувати економічну систему, що формувалася десятиліттями.

Глобалізація виявилася не статичною моделлю, а здатною до швидкої адаптації мережею. Частина виробництва перемістилася з одних країн до інших, компанії почали створювати кілька паралельних ланцюгів постачання, а бізнес активніше використовує цифрові канали. У результаті міжнародна взаємозалежність не зникла, а змінила форму.

Торгівля витримала політичний тиск

Після голосування за вихід Великої Британії з Європейського Союзу та приходу до влади адміністрації Трампа чимало експертів прогнозували тривалий спад світової торгівлі. Очікувалося, що протекціонізм, нові митні бар’єри та конфлікти між найбільшими економіками призведуть до згортання міжнародних ланцюгів постачання. Однак реальні процеси виявилися іншими.

Обсяги міжнародних товарних перевезень улітку 2026 року були приблизно на чверть вищими, ніж восени 2016-го. За десятиліття глобальна торгівля зростала швидше, ніж у попередній аналогічний період. Це свідчить, що навіть масштабні політичні конфлікти не здатні швидко змінити рішення компаній, які вже інвестували значні кошти у міжнародні виробничі системи.

Очікувалося також, що у 2026 році світова торгівля зросте швидше за глобальний ВВП. Водночас темпи торгівлі фізичними товарами стали помірнішими, ніж раніше. Це не означає згортання глобалізації, а радше вказує на її перехід до нової фази, у якій дедалі більшу роль відіграють послуги, дані, програмне забезпечення та інтелектуальна власність.

Найпомітнішим прикладом залишається Китай. За десять років вартість його щомісячного експорту приблизно подвоїлася. Китайські виробники електромобілів, акумуляторів, електровелосипедів, сонячних панелей та іншої техніки активно виходять на зовнішні ринки. Торговельні обмеження сповільнюють цей процес у деяких країнах, однак не припиняють його.

США також не змогли суттєво зменшити залежність від імпорту. Попри мита та заяви про необхідність повернути виробництво додому, реальна вартість американського імпорту за перші вісім місяців 2026 року була приблизно на 500 мільярдів доларів вищою, ніж за аналогічний період 2016-го. Частка імпорту в американській економіці при цьому залишалася близькою до попереднього рівня.

Мита можуть підвищити ціну товарів, але не здатні миттєво замінити глобальні ланцюги постачання. Виробникам потрібні комплектувальні, сировина, технології та послуги, які часто доступні лише в інших країнах. Саме тому компанії нерідко погоджуються на додаткові витрати, замість того щоб повністю переносити виробництво.

Інвестиції, технології та штучний інтелект

Фінансова глобалізація також зберегла силу. Іноземні інвестори продовжують купувати американські акції та облігації, а американські компанії і громадяни нарощують вкладення в активи інших країн. Вартість таких транскордонних інвестицій зростала як у грошовому вимірі, так і щодо розміру світової економіки.

Виробничі ланцюги залишаються важливою частиною світового ВВП. Підприємства в різних державах і далі залежать від імпортних деталей, проміжних товарів, логістики та професійних послуг. Навіть якщо уряди говорять про економічну самодостатність, сучасне виробництво майже завжди має міжнародний характер.

Парадоксально, але політика економічного націоналізму водночас супроводжується активним залученням іноземного капіталу. Американська влада заохочує зарубіжні компанії будувати заводи у США, створювати робочі місця та вкладати кошти в промисловість. Серед потенційних інвесторів називають і виробників з Китаю, хоча політичні та безпекові обмеження ускладнюють реалізацію таких планів.

Найшвидше глобалізація розвивається у цифровій сфері. За останнє десятиліття кількість користувачів інтернету у світі майже подвоїлася та перевищила шість мільярдів людей. Одночасно стрімко збільшилися обсяги мобільного і фіксованого широкосмугового трафіку. Наприкінці 2025 року світовий цифровий обмін вимірювався тисячами ексабайтів.

Цифрова економіка потребує інфраструктури, яка не визнає політичних кордонів. Для її функціонування необхідні дата-центри, сервери, телекомунікаційні мережі, підводні кабелі та складні системи кіберзахисту. Обладнання для них виробляють у різних частинах світу, а дані можуть проходити через кілька країн за лічені секунди.

Особливо показовою є сфера штучного інтелекту. Розроблення сучасних моделей залежить від високопродуктивних чипів, серверів і значних обсягів електроенергії. Навіть держави, які прагнуть обмежити технологічні зв’язки з конкурентами, не можуть повністю відмовитися від міжнародних постачань.

Наукові команди, що створюють передові системи ШІ, також мають міжнародний склад. Дослідники навчаються в університетах різних країн, переходять до іноземних компаній, беруть участь у спільних проєктах і публікують роботи разом із колегами з інших наукових центрів. Значна частина фахівців, які працюють у провідних технологічних компаніях США, народилися або здобули освіту за межами країни.

Китайські університети стали потужними центрами підготовки інженерів і дослідників у галузі штучного інтелекту. Водночас американські компанії активно залучають іноземних спеціалістів. Така конкуренція демонструє, що знання та людський капітал перетворилися на глобальний ресурс, який важко утримати в межах однієї держави.

Глобалізація стала ширшою, але й небезпечнішою

Міжнародна інтеграція проявляється не лише в економічній статистиці. Вона помітна у культурі, спорті, освіті та медіа. Соціальні платформи, створені в одних країнах, формують аудиторію в інших. Клуби англійської Прем’єр-ліги належать міжнародним інвесторам, у них грають футболісти з десятків держав, а матчі дивляться на всіх континентах.

Зростає і кількість наукових публікацій, підготовлених спільними командами з різних країн. Для складних досліджень потрібні великі лабораторії, дорогі прилади та доступ до даних, тому міжнародне партнерство часто стає не перевагою, а необхідною умовою успіху.

Водночас глобалізація має значні ризики. Транскордонні мережі використовують не лише легальні компанії та науковці, а й злочинні угруповання. Шахрайські центри в Південно-Східній Азії, кіберзлочинність, нелегальні фінансові операції та торгівля людьми швидко поширюються завдяки цифровим технологіям і слабкому контролю між державами.

Пандемії, війни, кліматичні зміни та демографічні кризи показали, наскільки вразливою може бути взаємозалежна економіка. Збій у роботі одного порту або підприємства здатен вплинути на виробництво в іншій частині світу. Саме тому уряди намагаються диверсифікувати постачання, створювати стратегічні запаси та контролювати критичні технології.

Однак диверсифікація не дорівнює ізоляції. Компанії можуть переносити окремі виробничі операції з Китаю до Індії, В’єтнаму, Мексики чи інших країн, але це лише змінює географію глобального ланцюга. Виробництво все одно залишається міжнародним, а його учасники продовжують залежати від інвестицій, транспорту, технологій і попиту за кордоном.

Популізм зміг посилити кордони, але не зміг скасувати взаємозалежність. Політичні рішення впливають на напрям руху капіталу та товарів, підвищують витрати й створюють нові бар’єри. Проте економічні зв’язки виявилися глибшими, ніж очікували прихильники повернення до повністю національних ринків.

Через десять років після Brexit і перемоги Трампа світ став не менш глобалізованим, а в окремих сферах навіть більш інтегрованим. Торгівля товарами продовжується, фінансові ринки залишаються пов’язаними, інтернет об’єднує мільярди людей, а розвиток штучного інтелекту неможливий без міжнародного обміну технологіями та талантами. Глобалізація не зникла — вона перейшла на новий рівень і стала менш помітною для пересічного споживача, але ще важливішою для функціонування світової економіки.