Bloomberg: НАТО готує «Теорію перемоги» на випадок війни з росією

Північноатлантичний альянс готує нову концепцію ведення можливої війни з росією, яку назвали «Теорією перемоги». Документ має визначити, як НАТО діятиме у випадку нападу на східний фланг, поєднуючи традиційні військові спроможності з безпілотниками, штучним інтелектом та автоматизованими системами управління.

За даними Bloomberg, розробкою стратегії займається головнокомандувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич. Очікується, що він представить основні положення документа союзникам у Польщі 12 жовтня. Йдеться не про план наступальної війни, а про комплекс заходів, покликаних зупинити потенційну агресію та не дозволити противнику досягти швидкого успіху.

Підготовка такої концепції відбувається на тлі масштабних змін у характері сучасних бойових дій. Повномасштабна війна росії проти України продемонструвала, що результат протистояння залежить не лише від кількості танків, артилерії чи літаків. Вирішальне значення також мають швидкість обміну інформацією, розвідка, точність ударів, стійкість зв’язку та здатність оперативно адаптуватися до дій противника.

Що передбачає «Теорія перемоги» НАТО

Головна ідея документа полягає у збереженні військової переваги Альянсу в умовах затяжного та технологічно складного конфлікту. НАТО прагне показати, що потенційний напад на одну з держав-членів не матиме швидкого результату, а союзники зможуть оперативно розгорнути сили, заблокувати наступ і перейти до системної протидії військовій інфраструктурі агресора.

Представники НАТО наголошують, що стратегія має оборонний характер. Її мета — створити такі умови, за яких росія не буде впевнена у можливості досягти політичних чи військових цілей за допомогою раптової атаки. Демонстрація готовності, узгоджені плани союзників і здатність швидко реагувати мають посилити стримування та знизити ризик прямого конфлікту.

У разі початку бойових дій першочерговим завданням Альянсу стане зупинка вторгнення. Для цього планують використовувати сухопутні підрозділи, авіацію, протиповітряну оборону, морські сили та засоби дальнього ураження. Водночас важливу роль відводять недорогим безпілотникам, які можна виробляти у великих кількостях і застосовувати для розвідки, коригування вогню, спостереження та ураження цілей.

Окремий напрям стратегії — системи, що потребують мінімальної участі людини. Штучний інтелект може допомагати військовим швидше аналізувати дані з різних джерел, виявляти пересування техніки, визначати пріоритетні цілі та координувати дії підрозділів. Водночас такі технології не мають повністю замінити рішення командирів, адже їхнє застосування потребує контролю, перевірки інформації та дотримання норм міжнародного права.

Після того як наступ противника буде зупинено і союзники отримають свободу маневру, НАТО планує зосередитися на руйнуванні систем управління, зв’язку та забезпечення російських сил. Позбавлення противника можливості швидко передавати накази, координувати підрозділи та отримувати розвідувальні дані може суттєво знизити ефективність його армії.

Чому Альянс робить ставку на технології

Досвід війни в Україні змінив уявлення про співвідношення між дорогими платформами та масовими технологічними рішеннями. Танки, бойові літаки й кораблі залишаються важливими елементами оборони, однак вони дедалі частіше діють у взаємодії з безпілотниками, супутниковими системами, цифровими картами та мережами обміну даними.

Недорогі дрони можуть виконувати завдання, для яких раніше залучалися значно дорожчі засоби. Вони дають змогу постійно спостерігати за полем бою, швидко виявляти зміни на позиціях противника та коригувати удари. Масове використання безпілотних систем також створює додаткове навантаження на протиповітряну оборону, змушуючи противника витрачати дорогі ракети або змінювати розташування своїх військ.

Штучний інтелект може стати одним із ключових інструментів майбутньої оборони НАТО. Його застосування розглядають для обробки великих масивів розвідувальної інформації, прогнозування можливих дій противника та пошуку слабких місць у його системі оборони. Однак ефективність таких рішень залежатиме від якості даних, захищеності мереж і здатності держав-членів обмінюватися інформацією без затримок.

Саме тому стратегія передбачає не лише закупівлю нової техніки, а й модернізацію командних структур. Альянсу необхідно забезпечити сумісність озброєнь різних країн, уніфікувати протоколи зв’язку та створити умови для швидкого переміщення військ через європейські кордони. Будь-які бюрократичні затримки під час перекидання підрозділів можуть стати критичними у перші дні можливої кризи.

Паралельно НАТО приділяє увагу захисту критичної інфраструктури, кібербезпеці та протидії інформаційним операціям. Російська загроза, за оцінкою союзників, не обмежується відкритим застосуванням армії. Вона може включати кібератаки, диверсії, втручання у вибори, поширення дезінформації, використання міграційного тиску та провокації біля кордонів країн Альянсу.

Оборонні витрати та готовність союзників

Підготовка «Теорії перемоги» також пов’язана з дискусією про збільшення оборонних бюджетів. Європейські держави вже нарощують витрати на безпеку, однак перед ними постає питання, як саме розподілити додаткові кошти. Одні країни вважають пріоритетом танки, артилерію, боєприпаси та системи протиповітряної оборони. Інші наголошують на необхідності інвестувати у дрони, засоби радіоелектронної боротьби, штучний інтелект і кіберзахист.

Очевидно, що сучасна оборона потребує збалансованого підходу. Нові технології не можуть повністю замінити підготовлених військових, надійну логістику та традиційні системи озброєнь. Водночас армія, яка ігнорує розвиток безпілотних комплексів та цифрових систем, ризикує втратити перевагу ще до початку масштабних бойових дій.

Важливою проблемою залишається медичне забезпечення та евакуація поранених. У НАТО розглядають можливість координації масштабного транспортування військовослужбовців із районів бойових дій до медичних закладів у різних країнах Європи. Для цього необхідні спільні стандарти, підготовлені маршрути, резерв медичного персоналу та достатня кількість транспорту.

Союзники також працюють над сценаріями реагування у разі загострення ситуації в Балтійському регіоні. Естонія, Латвія та Литва мають спільний кордон із росією або перебувають у безпосередній близькості до потенційної зони ризику. У НАТО наголошують, що плани оборони мають враховувати не лише повномасштабне вторгнення, а й обмежені провокації, диверсії та гібридні атаки, які можуть бути спрямовані на перевірку готовності Альянсу.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте раніше заявляв, що наразі немає ознак підготовки росії до конвенційного нападу на Альянс. Водночас він закликав європейські країни готуватися до тривалого протистояння та посилювати здатність протидіяти гібридним загрозам. Така позиція відображає прагнення НАТО одночасно уникати паніки та не допустити недооцінки потенційних ризиків.

«Теорія перемоги» має стати не закликом до війни, а сигналом про готовність Альянсу захищати своїх членів. Її практична цінність залежатиме від того, наскільки швидко держави НАТО зможуть перетворити загальні принципи на конкретні рішення: збільшити виробництво озброєнь, посилити східний фланг, скоротити бюрократичні бар’єри та забезпечити взаємодію армій.

Для росії поява такого документа означатиме, що НАТО прагне діяти не ситуативно, а заздалегідь підготуватися до різних варіантів розвитку подій. Для європейських суспільств це водночас нагадування про необхідність інвестувати у безпеку, захищати критичну інфраструктуру та підвищувати стійкість до кібератак і дезінформації.

Найважливішим результатом нової стратегії може стати не ведення війни, а її запобігання. Якщо потенційний противник переконається, що напад призведе до швидкої та скоординованої відповіді всіх союзників, ризик агресії зменшиться. Саме на поєднання стримування, технологічної переваги та колективної оборони НАТО робить ставку у своїй оновленій концепції.