Пономарьова Мар'яна
Найбільше звернень щодо можливих порушень прав громадян працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки надходить із Дніпропетровської, Одеської, Львівської та Закарпатської областей. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець назвав ці регіони «ганебною четвіркою», пояснивши, що вони регулярно опиняються серед лідерів за кількістю скарг на дії представників ТЦК та СП.
Йдеться про звернення громадян, які стосуються проведення заходів мобілізації, перевірки військово-облікових документів, затримань, проходження військово-лікарських комісій, вручення повісток та інших дій, пов’язаних із роботою територіальних центрів. За словами омбудсмана, сама кількість скарг свідчить про те, що проблема не має одиничного характеру і потребує системної реакції з боку держави.
Які області назвав Дмитро Лубінець
До переліку регіонів, звідки найчастіше надходять скарги, увійшли Дніпропетровська, Одеська, Львівська та Закарпатська області. Дмитро Лубінець зауважив, що така тенденція повторюється щороку. На його думку, ситуація значною мірою залежить від рішень обласного керівництва, організації роботи місцевих ТЦК та СП, а також від того, як на можливі порушення реагує військове командування.
Омбудсман наголосив: проблема полягає не лише в окремих неправомірних діях конкретних працівників. Важливу роль відіграє подальша реакція керівництва. Якщо після скарг або кримінальних проваджень не відбувається належного розслідування, кадрових висновків і контролю, це може створювати відчуття безкарності та погіршувати довіру громадян до державних інституцій.
Окремо Лубінець згадав Закарпатську область. За його словами, щодо керівника обласного територіального центру комплектування відкривали кримінальні провадження. Під час обшуків у 2025 році Служба безпеки України, як повідомлялося, виявила на його робочому місці десятки тисяч доларів.
Після цього омбудсман вимагав звільнення посадовця. Керівника ТЦК звільнили, однак приблизно через два місяці його поновили на тій самій посаді — вже зі статусом тимчасового виконувача обов’язків. За словами Лубінця, відповідне рішення ухвалило тодішнє керівництво Сухопутних військ Збройних сил України.
Чому скарги на ТЦК залишаються системною проблемою
Дмитро Лубінець вважає, що порушення прав громадян під час мобілізаційних заходів досі не вдалося повністю подолати через відсутність послідовної реакції попереднього керівництва Міністерства оборони та Сухопутних військ. На практиці це означає, що навіть резонансні випадки не завжди призводять до швидких і зрозумілих змін у роботі територіальних центрів.
Водночас омбудсман підкреслює необхідність розмежовувати законні повноваження ТЦК та СП і можливі зловживання ними. Представники територіальних центрів мають право виконувати завдання, передбачені законодавством про військовий обов’язок і мобілізацію. Проте будь-які дії посадовців повинні відбуватися в межах закону, із дотриманням прав людини, належною фіксацією процедур і можливістю оскарження.
Серед найбільш чутливих питань, які порушують громадяни, — застосування сили, примусове доставлення, неналежне поводження, проблеми під час оформлення документів і проходження медичного огляду. Кожне таке звернення має розглядатися окремо, а в разі наявності ознак правопорушення — передаватися компетентним органам для перевірки.
Системний підхід передбачає не тільки покарання винних, а й зміну управлінських практик. Ідеться про прозорі правила роботи, відеофіксацію спірних ситуацій, належну підготовку персоналу, регулярні перевірки та невідворотність відповідальності за перевищення повноважень. Такі заходи можуть допомогти зменшити кількість конфліктів і відновити довіру до процесу мобілізації.
Конфлікти під час роботи ТЦК: важливою є законність з обох боків
На тлі численних скарг фіксують і випадки нападів на військовослужбовців територіальних центрів комплектування. Такі інциденти відбувалися в різних регіонах України. Зокрема, у Білгороді-Дністровському Одеської області під час заходів оповіщення невідома особа завдала ножового поранення військовослужбовцю районного ТЦК та СП, після чого зникла з місця події.
На Вінниччині цивільні, за наявною інформацією, заблокували службовий автомобіль ТЦК, витягнули з нього військовослужбовця та побили його. Подія сталася під час перевезення військовозобов’язаного. Ще один конфлікт за участю працівників територіального центру стався у Тернополі: місцеві жителі били по службовому автомобілю та завдали тілесних ушкоджень військовослужбовцям.
Такі випадки також мають отримувати належну правову оцінку. Незгода з діями працівників ТЦК не виправдовує насильство, пошкодження майна чи перешкоджання виконанню службових обов’язків. Водночас законність дій самих посадовців має бути обов’язковою умовою їхньої роботи. Порушення з одного боку не можуть бути підставою для ігнорування порушень з іншого.
Ситуація навколо діяльності ТЦК та СП залишається однією з найбільш суспільно чутливих тем. Для її врегулювання необхідні відкритий розгляд скарг, ефективні розслідування, відповідальність посадовців і захист військовослужбовців, які виконують службові завдання. Водночас громадяни повинні мати зрозумілий механізм оскарження дій представників територіальних центрів та гарантії того, що їхні звернення не залишаться без відповіді.
Названі Дмитром Лубінцем регіони-лідери за кількістю скарг мають стати об’єктом посиленої уваги з боку центрального та військового керівництва. Якщо державні органи демонструватимуть послідовну реакцію на кожне підтверджене порушення, це допоможе знизити напругу, підвищити дисципліну в роботі ТЦК та СП і повернути громадянам відчуття справедливості під час мобілізаційних процесів.