Київська компанія просить працівників перебратися на правий берег — у чому причина

У Києві загострилася проблема сполучення між лівим і правим берегами Дніпра. Через удари по транспортній інфраструктурі, обмеження руху мостами та посилені заходи безпеки частина працівників почала витрачати на дорогу до офісу по кілька годин. На цьому тлі одна зі столичних компаній, за словами працівників, запропонувала співробітникам, які живуть на лівому березі, перебратися на правий.

Ситуацію публічно описав адвокат Артем Крикун-Труш. До юридичної компанії, де він працює, звернулися працівники з питанням, чи може роботодавець вимагати зміни місця проживання та карати за відмову виконати таку вимогу. Причиною звернення стали труднощі з доїздом до офісу після пошкодження мостів і перекриття окремих маршрутів.

За словами юриста, деякі співробітники добиралися на роботу близько трьох годин. Частина людей не могла вчасно приїхати до офісу, а дехто був змушений долати частину шляху пішки. У компанії, за описом ситуації, заявили: працівникам із лівого берега варто переїхати на правий, інакше їм можуть зменшити виплати через проблеми з присутністю на робочому місці.

Чи може роботодавець вимагати переїзду

Українське законодавство не надає роботодавцю права визначати, де саме має жити працівник. Місце проживання людина обирає самостійно, а втручання роботодавця в це питання можливе лише в межах добровільних домовленостей. Наприклад, компанія може запропонувати компенсацію за оренду житла, організувати тимчасове поселення або забезпечити транспорт. Проте така допомога не означає, що працівник зобов’язаний змінювати адресу проживання.

Вимога переїхати з лівого берега на правий не є стандартним трудовим обов’язком. Якщо відповідної умови немає у трудовому договорі, посадовій інструкції чи іншому законному документі, працівник не повинен виконувати її як розпорядження керівництва. Навіть внутрішній наказ компанії не може автоматично скасувати конституційне право людини вільно обирати місце проживання.

Окреме питання — можливі наслідки для тих, хто відмовиться переїжджати. Зменшення заробітної плати, позбавлення премії або погіршення робочого графіка саме через адресу проживання може мати ознаки дискримінації. Місце проживання не повинно бути причиною для нерівного ставлення до працівників, якщо всі вони виконують однакову роботу та мають зіставні посадові обов’язки.

Водночас роботодавець може оцінювати фактичне виконання роботи. Якщо працівник систематично запізнюється без пояснень або не виходить на зв’язок, компанія має право вимагати дотримання робочого режиму. Але в умовах воєнного стану та надзвичайних обмежень на пересування кожен випадок має розглядатися окремо. Затримка через перекритий міст, обстріл, евакуаційні заходи чи проблеми з громадським транспортом не тотожна звичайному порушенню дисципліни.

Які рішення доступні компаніям під час проблем із транспортом

Трудове законодавство передбачає для роботодавців кілька законних способів організувати роботу в умовах, коли працівники не можуть безпечно або вчасно дістатися офісу. Один із варіантів — тимчасовий або постійний дистанційний формат. Якщо характер роботи дозволяє виконувати завдання онлайн, компанія може перевести частину команди на віддалену роботу, погодивши порядок зв’язку, графік і спосіб контролю результатів.

Іншим рішенням може стати зміна режиму роботи. Працівникам можуть запропонувати гнучкий початок робочого дня, змінний графік або можливість приходити в офіс у години, коли транспортне навантаження менше. Такі заходи дають змогу зменшити кількість запізнень і водночас не втручатися в особисте життя співробітників.

За необхідності роботодавець може оформити простій. У такому випадку працівник тимчасово не виконує роботу через обставини, які не залежать від нього. Оплата простою має здійснюватися за правилами, встановленими трудовим законодавством. Це відрізняється від самовільного зменшення зарплати або запровадження неофіційних штрафів за неможливість швидко перетнути Дніпро.

Компанія також може організувати корпоративний транспорт, компенсувати витрати на проїзд або відкрити тимчасові робочі місця ближче до місця проживання співробітників. Такі рішення можуть бути дорожчими для бізнесу, проте вони дозволяють зберегти команду, підтримати безперервність роботи та не створювати додаткового тиску на працівників.

Штрафи за трудові порушення для працівників не застосовуються у формі довільних відрахувань із зарплати. За дисциплінарний проступок закон передбачає догану або звільнення у випадках, коли для цього є належні підстави. Роботодавець не може просто назвати зменшення зарплати «штрафом» і вирахувати будь-яку суму без дотримання встановленої процедури.

Що робити працівникам у разі тиску

Працівникам, яким пропонують переїхати під загрозою зменшення виплат чи звільнення, варто насамперед зберігати всі підтвердження таких вимог. Це можуть бути повідомлення в робочих чатах, електронні листи, накази, службові записки або аудіозаписи розмов, зроблені з дотриманням вимог законодавства. Важливо, щоб із документів було зрозуміло, хто висунув вимогу, у якій формі та які наслідки обіцяли за відмову.

Перший крок — попросити роботодавця надати позицію письмово. Усна фраза керівника про необхідність переїзду може бути неприємною, але письмове розпорядження дає змогу оцінити його законність і використати як доказ. Працівник також може письмово повідомити про об’єктивні причини запізнення: перекриття мосту, зупинку руху, повітряну тривогу або інші обставини, що вплинули на час у дорозі.

Якщо після цього зарплату зменшують, скасовують премію без зрозумілих критеріїв або створюють гірші умови праці, працівник може вимагати пояснення та звернутися по правову допомогу. У таких спорах значення матимуть трудовий договір, правила внутрішнього розпорядку, накази про преміювання, розрахункові листи та докази нерівного ставлення до людей, які живуть на різних берегах столиці.

Водночас працівникам не варто ігнорувати робочі обов’язки. Якщо дістатися офісу неможливо, слід завчасно повідомити керівника, запропонувати дистанційну роботу або попросити змінити графік. Така комунікація допомагає підтвердити, що людина не ухилялася від роботи, а намагалася виконати свої обов’язки в умовах транспортних і безпекових обмежень.

Ситуація зі сполученням між берегами Києва показує, наскільки швидко безпекові події можуть впливати на трудові відносини. Бізнесу доводиться шукати нові формати роботи, але ці рішення мають відповідати закону. Перекладання транспортних проблем на працівників через примус до переїзду або погрози фінансовими санкціями не є належним способом організації трудового процесу.

Оптимальним підходом для компаній у таких умовах залишаються гнучкий графік, дистанційна робота, простій, корпоративний транспорт і прозора комунікація з колективом. Працівники, зі свого боку, мають право на безпечні умови праці, справедливу оплату та захист від дискримінації через місце проживання.