Пономарьова Мар'яна
У Південнокитайському морі дослідники зафіксували незвичайну поведінку глибоководної риби Scalicus engyceros. Тварина пересувалася морським дном не лише вперед, а й боком та задом наперед. Така манера руху нагадує «місячну ходу» і досі не була описана в інших представників риб, здатних ходити по дну.
Відеозапис зробили під час глибоководної експедиції за допомогою пілотованого підводного апарата Shenhaiyongshi та дистанційно керованого апарата Haiqin. Спостереження провели в умовах, де панують холод, високий тиск і майже повна темрява. Результати дослідження допомогли науковцям краще зрозуміти, як мешканці глибокого моря пристосовуються до пересування, пошуку їжі та уникнення небезпеки.
Риба, яка пересувається подібно до краба
Scalicus engyceros належить до родини панцирних морських півнів Peristediidae. Ці риби отримали свою назву завдяки кістковим пластинам, що вкривають їхнє тіло та створюють своєрідний захисний панцир. Вид відомий науці ще з 1872 року, однак його поведінка в природному середовищі залишалася вивченою лише частково.
Раніше дослідники знали, що представники цієї групи можуть використовувати спеціалізовані промені плавців для переміщення морським дном. Проте нові спостереження продемонстрували значно ширший набір рухів. Scalicus engyceros спирається на товсті й жорсткі промені плавців, немов на маленькі кінцівки, і завдяки цьому здатна рухатися по ґрунту в різних напрямках.
Під час відеоспостереження риба переміщувалася боком, чим нагадувала краба або креветку. В окремі моменти вона рухалася задом наперед, не розвертаючи тіло у напрямку руху. Саме ця особливість стала найбільш незвичною: подібний спосіб пересування раніше не фіксували серед відомих видів риб.
Для підтримання рівноваги Scalicus engyceros використовує також два грудні плавці, які розкриваються в боки. Вони допомагають стабілізувати тіло під час пересування нерівним морським дном. Якщо тварина відчуває загрозу, вона може різко відштовхнутися від ґрунту й виконати короткий стрибок. Така реакція дає змогу швидко відірватися від дна, хоча риба не переходить до тривалого активного плавання.
Як глибоководна риба шукає їжу
Ще одна характерна риса панцирних морських півнів — розгалужені вусики на морді. На відміну від звичайних вусів у наземних тварин, ці відростки виконують сенсорну функцію. Вони допомагають рибі досліджувати поверхню дна, знаходити потенційну їжу та обходити перешкоди в умовах слабкої видимості.
Дослідники помітили, що Scalicus engyceros проводить вусиками по ґрунту й час від часу торкається ними каміння та нерівностей. Імовірно, таким способом риба «обмацує» навколишній простір, виявляючи дрібних безхребетних або інші поживні об’єкти, приховані в донних відкладах.
Така будова тіла може здаватися незручною для швидкого пересування, але в глибоководному середовищі швидкість не завжди є головною перевагою. На значній глибині їжа розподілена нерівномірно, а навколо панує темрява. Тому здатність повільно й ретельно обстежувати поверхню ґрунту може бути важливішою, ніж можливість швидко пропливати великі відстані.
У риби також великі очі, що є типовою ознакою багатьох мешканців глибокого моря. Водночас науковці припускають, що зір Scalicus engyceros може поступово втрачати провідне значення через постійне життя в темряві. Під час наближення підводних апаратів риба спочатку майже не реагувала на техніку. Не було помітно, що вона заздалегідь побачила або почула апарати.
Згодом одне око тварини повернулося в напрямку променя світла, після чого риба відпливла. Це може свідчити про те, що зір усе ж залишається важливим каналом сприйняття, особливо коли в навколишньому середовищі з’являється незвичне джерело освітлення.
Еволюція ходьби у риб
Під час тієї самої експедиції науковці спостерігали й за іншими представниками панцирних морських півнів. Двох видів помітили на глибині від 350 до 500 метрів. Шість особин Peristedion liorhynchus зафіксували в підводному каньйоні, тоді як Scalicus engyceros перебувала поблизу підводної гори.
Такі спостереження важливі для вивчення еволюції глибоководних тварин. За таксономічними даними, три досліджені види мають спільного предка, який жив приблизно 60–70 мільйонів років тому. Протягом цього часу їхні лінії розвитку пристосовувалися до умов великої глибини: високого тиску, низької температури, обмеженої кількості світла та специфічного складу донних екосистем.
Ученим відомо близько десятка видів риб, у яких сформувалися скелетні або м’язові пристосування для пересування без звичайного плавання у товщі води. До них належать мулисті стрибуни, які можуть пересуватися між водоймами по вологій поверхні, а також сліпа печерна риба Cryptotora thamicola. Остання здатна рухатися, погойдуючи тілом подібно до саламандри, і навіть підійматися водоспадами.
Проте поведінка Scalicus engyceros відрізняється від відомих прикладів. Риба не просто спирається на плавці, щоб повзти вперед. Вона може змінювати напрямок, рухатися боком і виконувати своєрідний задній хід. Саме тому її пересування назвали «місячною ходою» — за аналогією з незвичним рухом, коли тварина ніби ковзає назад по морському дну.
Відкриття не означає, що цей вид раніше був невідомим науці. Scalicus engyceros описали понад півтора століття тому. Новизна полягає в безпосередньому спостереженні за його поведінкою в природному середовищі. Підводні апарати дали змогу побачити, як риба використовує плавці, сенсорні вусики та грудні плавці одночасно.
Подальші дослідження мають показати, наскільки поширена така поведінка серед інших представників родини Peristediidae. Можливо, «місячна хода» є не унікальною властивістю одного виду, а малодослідженою стратегією, яку використовують і споріднені глибоководні риби. Для цього науковцям потрібно більше спостережень у різних районах Південнокитайського моря та інших частинах західної акваторії Тихого океану.
Незвичайна риба демонструє, наскільки різноманітними можуть бути способи пересування у водному світі. Її приклад свідчить, що еволюція здатна створювати складні рішення навіть для середовища, де майже немає світла, а кожен рух потребує витрат енергії. Глибоководна «місячна хода» Scalicus engyceros стала ще одним доказом того, що морське дно приховує чимало форм поведінки, які залишаються непомітними без сучасних підводних технологій.