Роксолана Мережко
Росія розглядає можливість тривалого воєнного протистояння з Європою та готує різні сценарії розвитку подій до 2045 року. Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України. За оцінкою української розвідки, Москва не обмежується короткостроковими планами, а формує довгострокову стратегію, у якій військовий тиск, гібридні операції та спроби послабити європейську єдність можуть поєднуватися між собою.
Серед потенційних напрямків, які розглядає російська сторона, називають країни Північної Європи, Польщу та держави Балтії. Йдеться не обов’язково про неминучий початок масштабної війни, а про підготовку різних моделей дій залежно від міжнародної ситуації, рівня підтримки України, готовності НАТО реагувати на загрози та здатності європейських країн зберігати політичну згуртованість.
Які загрози росія може використовувати проти Європи
За даними СЗРУ, у європейських країнах нині можуть перебувати майже 400 співробітників російських спецслужб. Їхня діяльність, за оцінкою розвідки, спрямована на проведення операцій, які мають завдати шкоди безпеці держав, але водночас не спровокувати негайну колективну відповідь Північноатлантичного альянсу.
Одним із ключових інструментів Москви залишаються диверсії. Їх можуть спрямовувати проти критичної інфраструктури, транспортних вузлів, енергетичних об’єктів і систем зв’язку. Окрему небезпеку становлять кібератаки, здатні паралізувати роботу державних установ, підприємств, банківської системи та об’єктів життєзабезпечення.
Росія також активно використовує дезінформацію та операції впливу. Їхня мета полягає у створенні недовіри між громадянами та державними інституціями, поширенні панічних настроїв і переконанні суспільства в тому, що підтримка України нібито суперечить інтересам європейських країн. Через інформаційні кампанії Москва прагне підштовхнути політиків до ізоляціонізму, зменшення оборонних витрат і послаблення санкційного тиску.
Серед інших методів називають використання невідомих безпілотників, шпигунство, вербування агентури та спроби отримати доступ до чутливої інформації. Такі дії можуть залишатися нижче порогу відкритого збройного нападу, однак поступово створюють додаткове навантаження на системи безпеки європейських держав.
Чому кремль може робити ставку на контрольовану кризу
У Службі зовнішньої розвідки України вважають, що нинішня мета росії полягає у послабленні єдності Європи та формуванні враження про нездатність НАТО захистити своїх членів. Для цього Москва може спробувати створити так звану контрольовану кризу на східному фланзі Альянсу.
Найуразливішою ланкою НАТО російська сторона, за оцінкою СЗРУ, вважає країни Балтії. Саме цей регіон може розглядатися як простір для провокацій, перевірки готовності союзників і нав’язування Альянсу складних рішень в умовах обмеженого часу. У такому сценарії важливою є не лише військова складова, а й інформаційний супровід, який має посилити невизначеність та розбіжності між державами.
Потенційна криза може розвиватися поступово. Спочатку можуть відбуватися кібератаки, диверсії, прикордонні провокації або кампанії з поширення неправдивої інформації. Далі ці події можуть бути використані для перевірки того, наскільки швидко союзники здатні обмінюватися даними, ухвалювати спільні рішення та демонструвати готовність до захисту кожної держави-члена.
Водночас справжня мета кремля, як наголошують у СЗРУ, може полягати не в перемозі над НАТО у відкритому бою. Значно важливішим для росії є прагнення переконати європейські суспільства, що Альянс не здатен своєчасно реагувати на загрози. Якщо така недовіра посилюватиметься, Москва отримає можливість впливати на політичні рішення без прямого застосування масштабної військової сили.
Росія готується до довгого протистояння
Оцінки громадських настроїв у росії також свідчать про готовність значної частини суспільства до тривалого конфлікту із Заходом. За даними опитувань Європейської ради з міжнародних відносин, серед головних «недружніх країн» росіяни називають Велику Британію, Францію, Німеччину, Польщу, Фінляндію та держави Балтії.
Водночас 61% опитаних заявляють про підтримку переговорів. Однак 59% вважають, що у разі провалу переговорного процесу росія має діяти агресивніше. Таке поєднання відповідей демонструє суперечливу, але небезпечну тенденцію: переговори можуть сприйматися не як шлях до компромісу, а як інструмент для перегрупування сил і підготовки до подальшого тиску.
Саме тому в СЗРУ говорять про підготовку росії до довготривалого протистояння. У цій стратегії військова сила є лише одним із компонентів. Не менш важливими залишаються енергетичний вплив, економічний шантаж, політичне втручання, пропаганда та використання агентурних мереж.
Для Європи це означає необхідність перегляду підходів до безпеки. Захист від потенційної російської агресії не може обмежуватися лише збільшенням кількості військової техніки. Державам потрібно посилювати кіберзахист, розвивати системи протидії безпілотникам, охороняти критичну інфраструктуру та забезпечувати стійкість енергетичних мереж.
Не менш важливою є здатність європейських країн швидко реагувати на інформаційні атаки. Прозора комунікація влади, обмін розвідувальними даними та спільне пояснення суспільствам характеру загроз можуть зменшити ефективність російської пропаганди. Кремль розраховує на страх, розгубленість і розбіжності, тому єдність союзників є одним із головних елементів стримування.
У Службі зовнішньої розвідки України наголошують, що європейські держави мають сприймати Україну не як периферію, а як передовий рубіж власної безпеки. Підтримка України, посилення обороноздатності, зменшення енергетичної залежності від росії та продовження економічного тиску є складовими єдиної стратегії протидії спільній загрозі.
Сценарії, які росія може розглядати до 2045 року, не означають автоматичного початку війни з Європою. Однак вони свідчать про довгострокові наміри Москви та її готовність використовувати широкий набір інструментів тиску. Від того, наскільки швидко європейські країни зміцнять оборону, збережуть єдність і підтримають Україну, залежатиме здатність стримати подальшу агресію та не дозволити кремлю нав’язати власні правила безпеки на континенті.