Реформа для звітності чиновників чи для розвитку громади? Що не так з реформуванням ліцеїв в Обухівській громаді

В Україні розпочато третій етап реформи середньої освіти — створення ліцеїв як профільних закладів для учнів 10–12 класів. Метою змін є підвищення якості старшої школи, створення умов для поглибленого вивчення профільних предметів і підготовки до подальшої освіти чи праці. Однак на місцях трансформація мережі закладів часто стикається з організаційними, інфраструктурними та соціальними проблемами. Обухівська громада стала наочним прикладом того, як формальні підходи до реформ можуть спричинити загрозу доступності та якості освіти.

Що передбачає реформа ліцеїв і які питання вона ставить

Закон України «Про повну середню освіту» (зокрема ст. 32 і 35) і чинні підзаконні акти визначають нормативи створення ліцеїв: на рівні профільної середньої освіти має бути не менше двох класів за трьома профілями у межах 10–12 років навчання. Водночас Міносвіти розподіляє освітню субвенцію з урахуванням нормативів наповнюваності класів (до 24 учнів у початкових та до 30 у 5–12 класах). Це стимулює укрупнення шкіл, адже фінансування на зарплати вчителів у малокомплектних закладах часто перекладається на місцеві бюджети.

Мета — підвищити ефективність і результати навчання, частково підкріплена результатами міжнародних досліджень (PISA), що фіксують нижчі показники в малокомплектних сільських школах. Проте закон і методичні документи також наголошують на збереженні доступності освіти та можливості поєднання ліцею з гімназією та початковою школою у разі необхідності (постанова КМУ про Положення про ліцей №1062 та відповідні положення стосовно доступності).

Чому рішення Обухівської міськради є проблемним

Рішення Обухівської міської ради від 29 травня 2025 року передбачає створення єдиного відокремленого ліцею в громаді — на базі академічного ліцею №1 ім. А. Малишка — і переведення туди старшокласників з усіх 16 шкіл громади. На перший погляд це відповідає логіці укрупнення, але в реальності має низку суттєвих недоліків.

Недостатня місткість. Існуючі приміщення ліцею №1 розраховані приблизно на 27 навчальних кабінетів, що еквівалентно близько 800 учням за нормативом до 30 осіб у класі. За даними громади, в 10–11 класах зараз навчається 754 учні, а прогнозні підрахунки показують, що фактична кількість 10–12-класників у найближчі роки може сягнути приблизно 1 150 осіб. Один корпус фізично не витримає такого навантаження.

Інфраструктурні недоліки приміщення. Будівля ліцею №1 має історичне походження і не відповідає сучасним вимогам: відсутні санвузли на верхніх поверхах, немає великої актової зали, їдальня розрахована лише на близько 120 учнів, спортивна зала мала, немає пристосованого укриття цивільного захисту та інфраструктури для викладання предмета «Захист України». Крім того, багато класів невеликі й непридатні для комфортного розміщення 25–30 учнів.

Ризик погіршення якості навчання. Ліцей №1 за результатами НМТ 2025 року має доволі низькі показники порівняно з іншими обухівськими закладами. Водночас планується закрити старшокласні паралелі у ліцеях №3 та №5, які демонструють вищі навчальні результати. Така концентрація учнів у менш ефективному закладі без проведення конкурсу керівництва й педагогів створює ризик зниження загального рівня освіти в громаді.

Юридичні та організаційні застереження. Закон не зобов’язує перетворювати всі ліцеї на відокремлені заклади; він також допускає змішані моделі (ліцей + гімназія + початкова школа) задля територіальної доступності. Водночас у громади є правові підстави зберегти повнокомплектні ліцеї в густонаселених районах, але рішення місцевої влади ігнорує цю можливість і прохання громадян.

Транспортна та соціальна навантаженість. Якщо ліцеї №3 і №5 закриють для старших класів, близько 700 учнів змушені будуть щодня долати 4–5 км до центра міста. Це означає додаткові транспортні витрати, витрати часу — до години в дорозі щодня — та залежність від наявності шкільних автобусів. Місцева влада планує використовувати автобуси насамперед для сільських маршрутів, тому частина витрат лягатиме на батьків. Окрім того, переведення гімназійних і початкових класів з одного приміщення до інших провокує додаткові ризики щодо укриттів і безпеки учнів.

Ігнорування думки громади. Батьківські петиції та альтернативні пропозиції щодо збереження трьох повноцінних ліцеїв (№1, №3, №5) були фактично залишені без задовільної реакції: петицію «взяли до відома», але ключові рішення ухвалені всупереч волі значної частини мешканців. Громадські обговорення проходили формально, переважно в робочий час і без онлайн-консультацій, що обмежило участь батьків.

Як уникнути руйнівних наслідків і які кроки можуть допомогти

Реформа має працювати на благо дітей і громади, а не лише задля оптимізації показників. Щоб мінімізувати ризики, варто розглянути такі кроки:

Зберегти мережеву модель. Підтримати варіант з кількома повнокомплектними ліцеями у густонаселеній частині міста та ліцеєм у старому центрі — це збереже територіальну доступність і конкуренцію, що стимулює підвищення якості.

Провести прозору оцінку ресурсів. Замовити незалежну експертизу приміщень, місткості, укриттів і потреб у ремонті; оцінити реальні витрати на транспорт для сімей у порівнянні з інвестиціями в модернізацію кількох ліцеїв.

Запровадити конкурсний відбір кадрів. Організувати публічний конкурс на адміністрацію та педагогічний склад ліцею №1, а також програми підвищення кваліфікації для вчителів, щоб реально підвищити освітні результати, а не лише змінити географію навчання.

Посилити комунікацію з громадою. Провести повторні громадські слухання у зручний час, розпочати електронні консультації, опитування батьків і вчителів, щоб остаточне рішення було обґрунтованим і прийнятим за участі зацікавлених сторін.

Звернутися до контролюючих органів. Якщо локальні рішення порушують норми або ставлять під загрозу права учнів, слід звернутися до Міносвіти, Освітнього омбудсмена, Державної служби якості освіти та Київської ОВА з вимогою надати офіційні роз’яснення й провести перевірку.

Обухівська справа показує: реформа ліцеїв може стати важливим кроком уперед, але тільки коли її реалізація поєднує стандарти якості з доступністю і повагою до думки громади. Інакше вона ризикує стати перетворенням заради звітності, а не заради реального розвитку освіти.