Замість «реконструкції» в Житомирі зруйнували будівлю 1880 року

У центрі Житомира сталась подія, яка викликала широкий резонанс у місцевих жителів, активістів та фахівців з охорони культурної спадщини: замість заявленої реконструкції будівлі 1880 року її практично знищили. Мова йде про кам’яницю купця Рувіна Рубінштейна на вулиці Великій Бердичівській, 24 — споруду, яка була одним із історичних акцентів старого міста й зберігала сліди архітектури кінця XIX століття.

Замість «реконструкції» — знесення історичної кам’яниці

Ще на початку робіт замовник — компанія «Аріадна Ріалті» — запевняв, що при реконструкції будинку буде збережено фасад першого поверху, а залишки оздоблення другого поверху перенесуть на новий рівень після добудови. Проєкт передбачав перетворення споруди під офіси та ресторан, з додатковим ярусом зверху. Проте під час робіт будівля була розібрана практично «в нуль»: замість консервації й адаптації автентичних елементів — повне руйнування конструкцій та демонтаж історичних деталей.

Будівля на Великій Бердичівській, 24 була прикладом забудови кінця XIX століття: спочатку прибутковий будинок купця, згодом — осередок музичних товариств, а пізніше — адміністративні приміщення, у тому числі міліції. В останні роки споруда перебувала в аварійному стані: тріщини у стінах, знищені дерев’яні перекриття та прогнилий дах. Однак аварійний стан не скасовує необхідності зваженої роботи з пам’яткою, документування та процедур її внесення до охоронних списків. Саме цього, на думку активістів, не було зроблено.

Обіцянки, критика і вимоги громадськості

Місцеві активісти та гурти захисників спадщини звинувачують як забудовника, так і державні інституції у бездіяльності. Основні претензії — відсутність належного контролю на етапі погодження проєктів та нехтування процедурою внесення споруди до Переліку пам’яток, що фактично позбавило кам’яницю додаткового юридичного захисту. Громадськість вимагає, щоб Офіс Генерального прокурора та інші контролюючі органи провели перевірки щодо законності демонтажних робіт і дій замовника.

Критики наголошують, що навіть у разі аварійного стану існують технології збереження фасадів, консервації елементів декору та їх інтеграції в нові архітектурні рішення. Існують також приклади, коли історичні будівлі ретельно задокументовані, розібрані по частинах і відновлені з максимальною автентичністю. У даному випадку, на думку експертів і активістів, було втрачено безцінні історичні елементи, які не підлягають відновленню у первісному вигляді.

Серед основних вимог громадськості — негайне розслідування фактів руйнування історичної будівлі, публічний звіт від замовника робіт, а також впровадження жорсткіших механізмів контролю за реставраційно-ремонтними роботами з об’єктами історичного середовища. Частина активістів наполягає на створенні тимчасової комісії з участю архітекторів, реставраторів і представників громади для оцінки завданих збитків і планування відновлення хоча б частини автентичних елементів.

Можливі правові наслідки і виклики для охорони спадщини

Подібні випадки піднімають важливе питання: чи достатньо в Україні механізмів, що забезпечують реальну охорону історичних будівель, та чи діють вони ефективно на місцях. Процедура внесення до Переліку пам’яток дає об’єкту правовий захист і накладає додаткові обмеження щодо будівельних робіт. Якщо споруда не була формально визнана об’єктом культурної спадщини, це значно ускладнює захист від недобросовісної реконструкції або знесення.

У даному випадку громадськість уже звернулась до правоохоронних органів з проханням перевірити законність дій забудовника. Якщо слідчі виявлять порушення норм охорони культурної спадщини або процедур погодження проєктів — можливі адміністративні та кримінальні наслідки для відповідальних осіб. Водночас процес притягнення до відповідальності часто вимагає часу, документальних доказів і фахової експертизи, що ускладнює оперативну реакцію.

Поступове виникнення конфліктів між розвитком міської інфраструктури та збереженням історичної забудови — не унікальне для Житомира явище. Але кожен випадок руйнування пам’ятки — це втрата частини локальної і національної ідентичності. З цього приводу фахівці закликають посилити прозорість процесів видачі дозволів на будівництво, впровадити обов’язкову фото- та відеофіксацію виконуваних робіт, а також залучати до контролю громадськість і експертів ще на етапі розробки проєктів.

Щоб мінімізувати ризики в майбутньому, пропонують: впровадити більш жорсткі критерії для погодження реконструкцій в історичних зонах, створити оперативні мобільні групи для реагування на повідомлення про незаконні роботи та розвивати освітні ініціативи щодо цінності архітектурної спадщини серед власників нерухомості і забудовників. Лише поєднання громадського контролю, ефективного державного нагляду і професійного підходу до реставрації здатне зберегти унікальні пам’ятки для наступних поколінь.

Подальші кроки у справі з житомирською кам’яницею будуть залежати від результатів перевірок та реакції місцевих органів влади. Громадськість і фахівці стежать за ситуацією й очікують публічних пояснень від замовника та офіційних структур. Водночас ця історія є нагадуванням для інших міст: історична спадщина вимагає постійної уваги, юридичного захисту та відповідального підходу до реставраційних робіт.

Джерела інформації: повідомлення місцевих медіа та заяви активістів щодо знесення будівлі на Великій Бердичівській, 24. Ситуація перебуває в стадії розвитку, тож очікуються подальші офіційні коментарі і результати перевірок.