Петиція до Кабміну: українці вимагають припинити фінансування телемарафону та направити кошти ЗСУ

На сайті Кабінету Міністрів України 21 квітня 2026 року зареєстровано електронну петицію, яка закликає припинити державне фінансування телемарафону та перенаправити ці кошти на потреби Збройних Сил України. Ініціативу подано у форматі електронного звернення, яке передбачає збір підписів громадян протягом встановленого законом терміну. Петиція вже отримала певну підтримку суспільства, але для того, щоб привернути увагу уряду й домогтися офіційного розгляду, необхідно зібрати 25 тисяч підписів.

Про суть звернення

Авторка петиції аргументує своє звернення тим, що в умовах військового протистояння пріоритетом державних витрат має бути оборона та забезпечення військових засобами, необхідними для захисту країни. У документі йдеться про те, що телевізійний марафон, який нині фінансується з державного бюджету, потребує значних ресурсів на виробництво та трансляцію, тоді як ці кошти могли б бути використані на озброєння, боєприпаси, модернізацію техніки, закупівлю дронів та засобів радіоелектронної боротьби, транспортні потреби, а також на медичне забезпечення та реабілітацію поранених військовослужбовців.

Петиція підкреслює, що інформаційний простір може залишатися насиченим різними програмами та ініціативами за рахунок комерційних проєктів, грантів, волонтерської підтримки та незалежних медіа, натомість державні гроші у воєнний час повинні спрямовуватися насамперед на безпеку країни. Авторка також вимагає прозорості щодо вже витрачених коштів на телемарафон і наполягає на проведенні незалежного публічного аудиту витрат, пов’язаних із цим проєктом.

Аргументи, вимоги та суспільний резонанс

Ключові вимоги петиції можна окреслити так: припинення державного фінансування телемарафону; перенаправлення звільнених бюджетних коштів до оборонного бюджету; проведення публічного аудиту витрат на телемарафон; забезпечення прозорості й підзвітності в розподілі ресурсів, спрямованих на захист держави. Прихильники ініціативи наголошують, що при належному контролі суспільства та ефективному використанні бюджетних коштів можна посилити матеріально-технічну базу ЗСУ без шкоди для інформаційного простору держави.

Суперечливість цієї ініціативи полягає в балансі між потребою у масовому інформуванні населення під час війни та необхідністю максимального забезпечення військових ресурсів. Противники повного припинення фінансування можуть вказувати на роль телемарафону в консолідації суспільства, оперативному інформуванні та підтримці морального духу. Тому частина експертів пропонує компромісні формати: збереження інформаційних проєктів у скороченому або менш ресурсомісткому вигляді, перехід на донорське чи спонсорське фінансування, а також чітка звітність про витрати.

Що далі і як спостерігати за розвитком подій

Збір підписів під петицією триває 91 день з моменту реєстрації. Станом на дату реєстрації та перших днів кампанії петиція набрала 2 576 підписів із необхідних 25 000. Якщо петиція збере потрібну кількість голосів, Кабінет Міністрів зобов’язаний розглянути звернення та надати офіційну відповідь. Паралельно з цим важливо вести діалог між владою, медіаспільнотою та громадськістю, щоби знайти збалансоване рішення, яке врахує й оборонні потреби, й інформаційні потреби суспільства.

Громадянам, що підтримують ідею перенаправлення бюджетних ресурсів, варто долучатися до збору підписів, контролювати процес проведення аудиту та вимагати оприлюднення результатів витрат. Водночас експертам пропонується розробити варіанти перетворення інформаційних ініціатив у сталий формат, який не залежатиме від централізованого бюджетного фінансування, але зможе зберегти роль у суспільній координації та інформуванні.

Петиції такого типу підсвічують питання пріоритетів державних витрат в умовах війни і стимулюють дискусію про те, як краще розподіляти обмежені ресурси. Важливо, щоб обговорення було прозорим, залучало фахівців із оборони, фінансів і медіа, а також враховувало думку широкого суспільства. Тільки через відкритий діалог і контроль з боку громадян можливе прийняття рішень, які максимально відповідають інтересам безпеки та розвитку країни.