Україна розширює систему захисту від повітряних атак завдяки залученню підприємств до експериментального проєкту приватної протиповітряної оборони. До ініціативи вже приєдналися майже 100 компаній різних форм власності. Йдеться про операторів критичної інфраструктури, державні установи та підприємства приватного сектору, які прагнуть посилити безпеку своїх об’єктів і працівників.
Проєкт покликаний доповнити роботу штатних підрозділів протиповітряної оборони та створити додатковий рівень захисту від російських безпілотників. У межах програми підприємства можуть формувати спеціальні групи ППО, які працюють у координації з Повітряними Силами Збройних сил України.
Як працює приватна система ППО
Відповідну урядову постанову ухвалили в листопаді 2025 року. Після організаційної підготовки та погодження необхідних процедур приватні групи почали виконувати бойові завдання вже цього року. Загалом підприємства сформували близько 50 груп протиповітряної оборони.
Кожна така група діє не самостійно, а під керівництвом Повітряних Сил. Компанія разом із військовим командуванням визначає район роботи, склад підрозділу, потребу в обладнанні та засобах ураження. Також узгоджується перелік повітряних цілей, проти яких група може застосовувати наявні ресурси.
Такий підхід дає змогу поєднати можливості бізнесу, який працює на важливих для держави об’єктах, із професійним управлінням військових. Підприємства беруть участь у захисті власної інфраструктури, однак діють у єдиній системі оборони повітряного простору. Це має зменшити ризик хаотичного використання озброєння та забезпечити узгодженість дій під час повітряних атак.
До виконання бойових завдань наразі залучені групи шести підприємств. За час роботи вони знищили понад 60 повітряних цілей, серед яких були безпілотні літальні апарати. Результати пілотного етапу демонструють, що недержавні формування можуть стати додатковим інструментом для захисту промислових і цивільних об’єктів.
Яке озброєння використовують підприємства
Основними засобами ураження приватних груп ППО є безпілотники-перехоплювачі та автоматизовані турельні установки з великокаліберними кулеметами. Їх застосування дає змогу протидіяти окремим типам повітряних загроз, передусім ударним дронам, які росія регулярно використовує для атак на українські міста, енергетичні об’єкти та промислові підприємства.
Частину озброєння компанії можуть купувати власним коштом. У цьому випадку підприємство виступає кінцевим споживачем відповідних засобів. Окремий механізм передбачає можливість звернення до Повітряних Сил щодо тимчасового надання озброєння та боєприпасів із військових складів.
Участь у проєкті передбачає не лише придбання техніки. Підприємства мають підготувати персонал, визначити відповідальних осіб, сформувати групи та пройти необхідні етапи навчання. Важливою складовою є здатність діяти за встановленими правилами, підтримувати зв’язок із військовим командуванням і виконувати команди під час реальної загрози.
Наразі приватні групи перебувають на різних етапах готовності. Одні вже беруть участь у бойовій роботі, інші проходять підготовку та навчання. Частина підприємств завершує організаційні процедури перед початком практичної діяльності. Така поетапна модель дає змогу поступово розширювати мережу груп і враховувати досвід тих підрозділів, які вже виконують завдання.
Навіщо Україні приватна ППО
Головна мета ініціативи — посилити захист промислових потужностей, об’єктів критичної інфраструктури та цивільного персоналу. Російські повітряні атаки часто спрямовані на підприємства, енергетичні об’єкти, логістичні вузли й інші елементи, від яких залежить стабільна робота міст та економіки. Додаткові групи ППО можуть допомогти знизити ризики для таких об’єктів.
Приватна протиповітряна оборона не замінює військові підрозділи та не створює окрему систему, незалежну від державного управління. Її завдання полягає в тому, щоб розширити загальні спроможності захисту повітряного простору. Залучення ресурсів підприємств дає змогу збільшити кількість технічних засобів, підготовлених операторів і мобільних груп без відволікання додаткових фронтових підрозділів від виконання їхніх основних завдань.
Особливе значення має швидкість реагування. Групи, пов’язані з конкретними підприємствами, можуть бути орієнтовані на захист визначених об’єктів і діяти в заздалегідь погоджених районах. Водночас усі рішення щодо застосування засобів ураження мають ухвалюватися в межах координації з Повітряними Силами та чинних правил безпеки.
Масштабування проєкту залежатиме від підготовки персоналу, наявності необхідного обладнання та здатності підприємств забезпечувати стабільну роботу груп. Для цього потрібні системне навчання, технічне обслуговування засобів ППО, належне постачання боєприпасів і чітка взаємодія з військовими структурами.
Залучення сотні підприємств свідчить про готовність українського бізнесу брати активнішу участь у захисті держави. Для компаній це також спосіб посилити безпеку працівників, виробничих майданчиків і важливих об’єктів. У перспективі приватні групи можуть стати одним із компонентів багаторівневої оборони, де військові підрозділи, державні установи та відповідальний бізнес діють спільно.
Експериментальний проєкт приватної ППО нині перебуває на етапі розгортання. Уже отримані результати та знищення понад 60 повітряних цілей показують практичну користь такого формату. Подальший розвиток ініціативи має визначити, наскільки широко підприємства зможуть долучатися до протиповітряної оборони та як саме цей досвід вплине на захист критичної інфраструктури України.