Сергій Пономарьов
У Львові завершили реставрацію семи кам’яних скульптур, які свого часу прикрашали аттик Кам’яниці Корнякта на площі Ринок. Композиція із короля та лицарів є одним із найцікавіших елементів оздоблення цієї ренесансної споруди, відомої також як Королівська кам’яниця. Після проведених робіт пам’ятки зберігатимуться у приміщенні Львівського історичного музею, де для них можна забезпечити стабільніші та безпечніші умови.
Рішення перемістити оригінальні скульптури з фасаду ухвалили з огляду на їхній поважний вік, матеріал і тривалий вплив погодних умов. Камінь протягом століть зазнавав дії вологи, перепадів температури, вітру та міського забруднення. На місці оригіналів в Італійському подвір’ї встановлять точні копії. Їхнє виготовлення фінансує польський інститут, що опікується збереженням культурної спадщини.
Що відомо про композицію короля і лицарів
Скульптурна група складається із семи фігур, об’єднаних спільною композицією. У центрі розташований король у короні. У правій руці він тримає берло — символ влади та монаршої гідності. Обабіч нього стоять лицарі в обладунках, які підкреслюють урочистий і репрезентативний характер оздоблення.
Частина воїнів зображена з довгими списами, інші тримають щити-картуші. Крайні фігури спираються на бойові булави. Таке розташування створює враження почесної варти, що охороняє центрального персонажа. Водночас скульптури не є реалістичними портретами конкретних історичних осіб. Їхнє головне завдання полягало у створенні символічного образу влади, військової сили та суспільного статусу власника будинку.
Особливу увагу привертають щити лицарів. На них вирізьблено знак, який читається як літери «К о К». Імовірно, це ініціали Костянтина Корнякта — заможного львівського купця грецького походження, для якого звели кам’яницю. Гербове позначення пов’язує скульптурну композицію з історією конкретної родини та водночас свідчить про бажання власника підкреслити власний авторитет.
Дослідники зазначають, що немає достатніх підстав ототожнювати центральну фігуру з певним королем, а лицарів — із конкретними представниками знаті. Найімовірніше, перед нами узагальнений образ монарха та його захисників. Композиція могла демонструвати лояльність Корнякта до королівської влади й нагадувати про його зв’язки з кількома правителями Речі Посполитої.
Історія Кам’яниці Корнякта
Будівництво ренесансної кам’яниці завершили у 1580 році. Проєкт пов’язують з італійським архітектором Петром Барбоном, який працював у Львові в період активного розвитку міської забудови. Споруда стала одним із найпомітніших будинків площі Ринок і вирізнялася не лише масштабом, а й багатим архітектурним декором.
Спочатку кам’яниця належала Костянтину Корнякту. Він був одним із найвпливовіших міщан Львова, займався торгівлею та мав значні фінансові можливості. Для купця будинок був не просто житлом, а своєрідною демонстрацією становища. Розкішне оформлення фасаду, скульптури та гербові знаки мали повідомляти мешканцям і гостям міста про статус власника.
У XVII столітті споруда перейшла у власність короля Речі Посполитої Яна III Собеського. Саме з цим періодом пов’язують другу назву будинку — Королівська кам’яниця. Пізніше власниками ставали представники відомих магнатських родів, зокрема Жевуські, Понінські та Любомирські. Кожен із цих етапів додавав будівлі нових історичних контекстів, але її ренесансна основа та скульптурне оздоблення залишалися важливою частиною міського образу Львова.
Внутрішній простір кам’яниці також має виняткове значення. Італійське подвір’я є одним із найвідоміших ренесансних двориків міста. Воно формує особливу атмосферу пам’ятки та щороку приваблює численних відвідувачів. Саме тут планують розмістити копії відреставрованих фігур, щоб зберегти звичне сприйняття архітектурного ансамблю й водночас не наражати оригінали на подальше руйнування.
Чому скульптури потребували реставрації
Кам’яні фігури змінювалися разом із будівлею та пережили не одну перебудову. До початку XX століття щонайменше двоє лицарів втратили списи, алебарди або іншу держакову зброю. Відсутні елементи відновили під час реставраційних робіт, які проводили напередодні Першої світової війни. Тоді ж скульптури отримали деталі, що не обов’язково повторювали первісний вигляд композиції.
Зокрема, на місці втраченого завершення королівського берла встановили геральдичну лілію. Ця деталь стала частиною історії пам’ятки, хоча, ймовірно, не належала до її найпершого задуму. Подібні зміни є типовими для давніх архітектурних творів: пошкоджені елементи не завжди вдається відтворити точно, тому реставратори різних періодів доповнюють їх на основі доступних аналогій і власних інтерпретацій.
Сучасна реставрація мала на меті не лише надати скульптурам охайнішого вигляду. Важливим завданням було зупинити процеси руйнування, зберегти автентичний матеріал і зафіксувати стан кожної фігури. Переміщення до музейного середовища дає змогу контролювати температуру, вологість і освітлення, а також проводити подальші дослідження без ризику для пам’яток.
Оригінали тепер зберігатимуться в музеї, а їхні копії залишаться частиною архітектурного середовища Кам’яниці Корнякта. Такий підхід дає можливість поєднати охорону культурної спадщини з доступністю пам’ятки для мешканців і туристів. Відвідувачі й надалі зможуть побачити композицію у просторі Королівської кам’яниці, а фахівці матимуть змогу дбати про справжні скульптури в належних умовах.
Реставрація кам’яних короля і лицарів є важливою не лише для збереження окремих творів мистецтва. Вона допомагає краще прочитати історію Львова, у якій поєдналися ренесансна архітектура, міська культура, вплив монархії та амбіції заможних міщан. Оновлена пам’ятка нагадує, що навіть декоративні деталі фасаду можуть містити цінну інформацію про людей, політичні зв’язки та уявлення про престиж кількасот років тому.