Мовні іспити у Франції: чому вони більше про політику, ніж про інтеграцію

Посилення мовних вимог для іноземців у Франції не лише відображає політичний підхід до інтеграції, а й може поглиблювати нерівність. Лінгвісти Грегорі Міра, Мод Вадо та Міріам Дюпуї у статті для The Conversation пояснюють, чому знання мови саме по собі не свідчить про успішну інтеграцію. Про це пише Хмарочос.

Автори наголошують: «мова — це політика». У Франції правила відрізняються для двох груп іноземців — тих, хто прибув із Шенгенської зони та користується перевагами свободи пересування, і тих, хто приїхав з-поза неї. Для останніх мовні вимоги значно суворіші. Подібну тенденцію посилення мовних тестів для мігрантів спостерігають і в інших європейських країнах — зокрема, Німеччина посилює мовні тести для мігрантів.

За останні 15 років французькі правила помітно змінилися. До 2011 року від заявників на громадянство вимагали лише продемонструвати базове усне володіння французькою під час співбесіди у префектурі. Така оцінка могла залежати від суб’єктивного рішення чиновника: наприклад, екзаменатор міг пов’язати носіння хіджаба з нібито гіршою інтеграцією. У 2012 році запровадили формальну вимогу підтвердити рівень B1.

До 2016 року для отримання посвідки на проживання конкретного мовного рівня не вимагали. Того року встановили мінімальний рівень A2, а від січня цього року для десятирічної посвідки на проживання потрібно підтвердити вже рівень B1.

Водночас торік французьке управління імміграції та інтеграції припинило безкоштовні очні мовні курси для більшості слухачів. Залишилися лише початкові заняття для тих, хто починає вивчати французьку з нуля; інші можуть користуватися онлайн-платформами. На думку лінгвістів, це особливо ускладнює виконання нових вимог для людей із меншими фінансовими можливостями.

Дослідники також ставлять під сумнів поширене уявлення, що знання мови автоматично забезпечує інтеграцію. Дослідження Французького національного інституту статистики та економічних досліджень INSEE, проведене у 2016 році, показало слабкий зв’язок між рівнем володіння французькою та безробіттям. Мова передусім допомагає претендувати на роботу з вищою зарплатою, але людина може працювати й без вільного французького або залишатися безробітною, добре ним володіючи.

На професійну інтеграцію мігрантів істотно впливають невизнання іноземних дипломів і дискримінація. Люди з вищою освітою, здобутою в країні походження, у Франції нерідко погоджуються на менш кваліфіковані або менш престижні посади, ніж ті, що відповідали б їхній освіті та попередньому досвіду.

Не підтверджується і припущення, що життя в мовному середовищі гарантує швидке опанування мови. Міністр внутрішніх справ Франції Бруно Ретайо заявляв: «Якщо іноземець за кілька років усе ще погано розмовляє французькою, це тому, що не доклав зусиль». Однак учасниця проєкту «Французька для всіх» розповіла, що в Іспанії мала роботу й регулярно спілкувалася з людьми, тоді як у Франції не змогла працевлаштуватися, проводить більшість часу вдома і «ні з ким не розмовляє».

Швидкість вивчення мови залежить не лише від мотивації, а й від доступу до освіти, роботи та повсякденного спілкування. Тому, зазначають лінгвісти, мовний тест не може бути самодостатнім показником інтеграції людини.