Зоряна Білокрай
Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону виніс вироки чотирьом жителям тимчасово окупованого Мелітополя, яких російська сторона звинуватила в організації замахів на колаборантів. Судовий процес відбувався в росії, а обвинувачені заявляли, що свідчення проти себе підписали під тортурами та тиском.
За рішенням суду 38-річного Ігоря Гараніна засудили до довічного позбавлення волі. 54-річний Сергій Гаркуша, 58-річний Сергій Євтушенко та 46-річна Олена Рой отримали по 25 років ув’язнення. Щонайменше перші п’ять років троє чоловіків мають провести у в’язниці, після чого їх можуть перевести до колонії суворого режиму.
У чому росія звинуватила жителів Мелітополя
Російські силові структури стверджують, що впродовж 2022–2023 років четверо мелітопольців нібито діяли за завданням українських спецслужб. За версією обвинувачення, вони організували в окупованому місті кілька замахів на представників незаконної окупаційної адміністрації та інших колаборантів.
Водночас у повідомленнях російської сторони не наведено незалежно підтверджених доказів, які б дозволяли повноцінно перевірити ці твердження. Справу розглядали в умовах, коли українські громадяни перебувають під контролем держави-агресора, а доступ до матеріалів провадження для незалежних спостерігачів обмежений.
Особливу увагу привертають заяви підсудних про застосування катувань. Усі четверо повідомили, що погодилися підписати необхідні російським слідчим документи під фізичним і психологічним тиском. Такі свідчення мають бути предметом окремої перевірки, адже використання доказів, отриманих унаслідок катувань, суперечить базовим нормам міжнародного права та принципам справедливого суду.
Суд у Ростові-на-Дону вже сам по собі став частиною проблеми щодо законності цього процесу. Росія вивезла мешканців окупованої території для судового переслідування на власній території, хоча Україна не визнає повноважень російських органів щодо таких справ. Українські громадяни залишаються цивільними особами, які перебувають під незаконною окупацією, а нав’язані їм російські кримінальні звинувачення можуть використовуватися як інструмент залякування населення.
Що сказали засуджені під час останнього слова
Під час останнього слова Ігор Гаранін назвав себе українським військовослужбовцем, якого направили до Мелітополя. Його заява може свідчити про те, що російське слідство та суд розглядали справу не лише як кримінальне провадження, а і як переслідування людини через її зв’язок з Україною та українськими Силами оборони.
Олена Рой нагадала, що її чоловік був офіцером і загинув, захищаючи територіальну цілісність України. Ці слова прозвучали на тлі вироку, який фактично позбавляє її свободи на чверть століття. Жінку російська сторона також оголосила причетною до діяльності, спрямованої проти колаборантів в окупованому Мелітополі.
Сергій Гаркуша попросив включити його до списків на обмін. Таке прохання є особливо важливим у контексті численних випадків, коли українських цивільних і військовополонених утримують у російських слідчих ізоляторах та колоніях. Сергій Євтушенко під час виступу заявив, що почувається зрадженим.
Заяви підсудних демонструють, що за формальними судовими рішеннями стоять конкретні люди, їхні родини та роки життя, які вони можуть провести в російських місцях несвободи. Довічний термін для Гараніна та 25-річні покарання для інших фігурантів означають фактичну ізоляцію на десятиліття, незалежно від того, чи буде в майбутньому переглянута ця справа.
Репресії проти мешканців окупованого Мелітополя
Вирок чотирьом жителям Мелітополя вписується в ширшу практику переслідування українців на тимчасово окупованих територіях. Російські окупаційні органи регулярно оголошують місцевих жителів шпигунами, диверсантами, терористами або учасниками незаконних формувань. У багатьох випадках родичі затриманих повідомляють про викрадення, багатомісячне утримання без зв’язку із зовнішнім світом і примус до потрібних слідству свідчень.
Мелітополь після захоплення російськими військами став одним із центрів окупаційної адміністрації на півдні України. Росія намагається сформувати там підконтрольні структури влади, нав’язати мешканцям власне громадянство та придушити будь-які прояви проукраїнської позиції. Замахи на представників окупаційної влади російська пропаганда використовує для виправдання посилення репресій і покарання всіх, кого підозрюють у нелояльності.
Окупаційні суди та російські військові судові інстанції не можуть гарантувати мешканцям захоплених територій повноцінний захист. Закритість процесів, обмежений доступ адвокатів до матеріалів, повідомлення про катування та відсутність незалежного контролю створюють умови для ухвалення заздалегідь визначених вироків.
Російські рішення щодо жителів Мелітополя не змінюють їхнього статусу в очах України та міжнародного права. Україна вважає тимчасово окуповані території своїми, а переслідування цивільного населення окупаційною владою може розглядатися як воєнний злочин. Факти викрадень, катувань, незаконного ув’язнення та примусової зміни правового статусу людей мають бути задокументовані для подальшого розслідування.
Справа Гараніна, Гаркуші, Євтушенка та Рой потребує незалежної оцінки й міжнародної уваги. Насамперед має бути встановлено, за яких обставин їх затримали, чи застосовували до них насильство та чи були надані реальні можливості для захисту. До моменту такої перевірки російські звинувачення не можна сприймати як доведені, а винесені вироки — як результат справедливого судового розгляду.