Міноборони кодифікувало 1 678 зразків озброєння: понад 90% — українські

Від початку 2026 року Міністерство оборони України кодифікувало та допустило до експлуатації у Силах оборони 1 678 нових зразків озброєння і військової техніки. Понад 90% із них, а саме 1 530 одиниць, виготовили українські підприємства. Така статистика свідчить про суттєве посилення спроможностей вітчизняного оборонно-промислового комплексу та його здатність швидко реагувати на потреби війська.

Кодифікація є важливим етапом для офіційного допуску техніки й озброєння до використання у війську. Під час цієї процедури оцінюють характеристики виробу, його відповідність вимогам, надійність, безпечність експлуатації та можливість застосування в умовах бойових дій. Після позитивного рішення новий зразок може постачатися підрозділам Сил оборони України.

Українське виробництво забезпечує більшість нових зразків

За даними Міністерства оборони, станом на 25 вересня 2026 року до експлуатації допустили 1 678 зразків озброєння та військової техніки. Із цієї кількості 1 530 одиниць, або 91,2%, мають українське походження. Йдеться про широкий спектр продукції, призначеної для ураження противника, розвідки, захисту військовослужбовців, зв’язку, управління, транспортування та забезпечення логістики.

Переважання українських розробок у загальній кількості кодифікованих зразків демонструє, що оборонна промисловість країни активно нарощує виробництво та розширює номенклатуру продукції. Підприємства створюють нові рішення, модернізують уже наявні системи та пристосовують їх до реалій сучасної війни.

Особливе значення має швидкість, із якою розробки проходять шлях від прототипу до реального застосування. Війна постійно змінює вимоги до озброєння: військовим потрібні більш точні, мобільні, захищені й технологічні засоби. Водночас техніка має бути придатною до ремонту, обслуговування та масштабного виробництва. Саме тому взаємодія між виробниками, військовими та фахівцями Міністерства оборони залишається одним із ключових чинників розвитку ОПК.

Динаміка кодифікації українських зразків ОВТ суттєво змінилася після початку повномасштабного вторгнення. У 2022 році до експлуатації допустили 60 вітчизняних зразків. У 2023 році цей показник зріс до 295, у 2024 році — до 1 051, а у 2025 році — до 1 427. За неповний 2026 рік кількість нових українських зразків уже досягла 1 530.

Для порівняння, у 2022 році загалом кодифікували 110 зразків озброєння та військової техніки, з яких українськими були 60, або 54,5%. У 2023 році показник становив 480 зразків загалом, зокрема 295 українського виробництва, або 61,5%. У 2024 році кодифікували 1 409 зразків, серед яких 1 051, або 74,6%, були вітчизняними. У 2025 році до експлуатації допустили 2 050 зразків, із них 1 427, або 69,6%, — виробництва українських підприємств.

Отже, порівняно з 2022 роком кількість кодифікованих українських зразків у 2026 році збільшилася у 25,5 раза. Частка вітчизняної продукції серед усіх нових зразків озброєння та військової техніки зросла на 67,3 відсоткового пункта. Це вказує не лише на кількісне зростання виробництва, а й на поступове посилення технологічної незалежності українського війська.

Нові технології для бойових завдань

Допущені до експлуатації зразки можуть виконувати широкий спектр завдань. Частина з них призначена для виявлення позицій противника, спостереження та збору інформації. Інші системи допомагають уражати цілі, коригувати вогонь, здійснювати мінування або розмінування, забезпечувати зв’язок і передавати дані між підрозділами.

Окремий напрям становлять безпілотні авіаційні комплекси. Станом на 22 вересня Міністерство оборони кодифікувало 650 таких комплексів від початку року. Більшість із них розробили та виготовили в Україні. Безпілотники використовують для розвідки, спостереження, коригування артилерійського вогню, ураження цілей і виконання інших завдань на різних ділянках фронту.

Важливу роль також відіграють наземні роботизовані комплекси. Вони можуть застосовуватися для доставки боєприпасів і спорядження, евакуації поранених, розмінування, спостереження та виконання бойових завдань у небезпечних зонах. Використання таких систем дає змогу зменшити ризики для особового складу та підвищити ефективність дій підрозділів.

Серед нових рішень для війська є також засоби індивідуального й колективного захисту, системи радіоелектронної боротьби, засоби зв’язку, оптичні прилади, автомобільна та спеціальна техніка. Кожен із цих напрямів безпосередньо впливає на спроможність військових виконувати бойові завдання, зберігати мобільність і діяти в умовах постійної зміни тактики противника.

Зворотний зв’язок із військовими прискорює розробку

Однією з особливостей українського оборонного виробництва є тісний зв’язок між розробниками та безпосередніми користувачами техніки. Виробники отримують від військових відгуки про експлуатацію виробів, їхні переваги та недоліки. Така інформація допомагає оперативно вносити зміни до конструкції, програмного забезпечення, комплектації або тактики застосування.

В умовах повномасштабної війни це має принципове значення. Те, що було актуальним кілька місяців тому, може потребувати модернізації через появу нових засобів ураження, зміну тактики противника або вдосконалення систем радіоелектронної боротьби. Українські підприємства змушені працювати в умовах високої конкуренції та постійного технологічного тиску, однак саме це стимулює їх швидше шукати ефективні рішення.

Кодифікація нових зразків озброєння дає змогу переводити перспективні розробки у практичну площину. Після допуску до експлуатації виріб може офіційно закуповуватися для потреб Сил оборони, використовуватися підрозділами та вдосконалюватися з урахуванням бойового досвіду. Таким чином формується замкнений цикл: потреба війська — розробка — випробування — кодифікація — постачання — подальша модернізація.

Показник у 1 678 кодифікованих зразків від початку 2026 року свідчить про високі темпи оновлення озброєння та військової техніки. Водночас частка українських виробів на рівні 91,2% демонструє зростання ролі національного оборонно-промислового комплексу. Для Сил оборони це означає ширший вибір засобів, швидше отримання необхідної техніки та можливість оперативніше адаптувати її до умов фронту.