Африканські країни закликали Україну повернути полонених громадян

Африканські держави звернулися до України з проханням сприяти поверненню громадян, які опинилися в українському полоні після участі у війні на боці росії. Йдеться про іноземців, яких російська сторона залучала до бойових дій через вербування, обіцянки високих виплат або, за твердженнями окремих урядів, шляхом введення в оману.

Питання повернення полонених громадян набуває дедалі більшого міжнародного розголосу. Для африканських країн воно пов’язане не лише з долею конкретних людей, а й із побоюваннями щодо поширення схем транскордонного вербування до російської армії. Україна, зі свого боку, розглядає таких осіб як учасників збройних формувань держави-агресора, які брали участь у війні проти України.

Кенія веде переговори про повернення своїх громадян

Найактивніше питанням займається Кенія. Її уряд проводить переговори щодо повернення п’ятьох громадян, які потрапили в український полон під час бойових дій. Президент Кенії Вільям Руто обговорював цю проблему з президентом України Володимиром Зеленським.

Кенійська сторона наполягає, що затриманих необхідно розглядати не як військовополонених, а як жертв міжнародної торгівлі людьми. На думку представників країни, чоловіків могли завербувати обманом, приховавши від них справжній характер майбутньої діяльності та напрямок, у якому їх відправляють.

Подібна позиція може впливати на подальші дипломатичні переговори. Якщо громадяни добровільно підписували контракти з російськими структурами та брали участь у бойових діях, Україна може вважати їх військовослужбовцями противника. Водночас обставини вербування кожної людини потребують окремої перевірки, зокрема з’ясування, чи розуміла вона, куди їде, які завдання виконуватиме та на чиєму боці воюватиме.

За даними кенійського Міністерства закордонних справ, близько 84 громадян країни загинули або зникли безвісти у зв’язку з участю у війні. Ще 34 кенійці перебувають у лікарнях на території росії. Загалом додому вже повернули 62 громадян Кенії, які були залучені до бойових дій або опинилися в російських військових структурах.

Окремим напрямом переговорів є репатріація тіл чотирьох загиблих кенійців. Найближчі родичі очікують на повернення останків і проведення поховань на батьківщині. Такі процедури можуть бути складними через необхідність встановлення особи, оформлення документів, проведення експертиз і узгодження транспортування.

Звернення Ботсвани та занепокоєння Зімбабве

До переговорів долучилася і Ботсвана. Міністерство закордонних справ країни домагається повернення одного зі своїх громадян, який перебуває в українському таборі для військовополонених. Відомство намагається з’ясувати обставини його потрапляння до російських військ, умови вербування та можливі подальші юридичні кроки.

Зімбабве висловило занепокоєння через оманливі практики транскордонного вербування. Представники держави не назвали безпосередньо Росію та Україну, однак заява пролунала на тлі повідомлень про громадян Зімбабве, яких намагалися залучити до російської армії.

21 липня в Південній Африці заарештували шістьох громадян Зімбабве. Вони планували використати цю країну як транзитний пункт для поїздки до росії та подальшого вступу до її збройних сил. Четверо затриманих, за наявними даними, збиралися воювати за одноразову виплату у розмірі 25 тисяч доларів і щомісячну зарплату 2500 доларів. Ще двоє могли допомагати організовувати поїздку.

Затримані підтримували зв’язок із російським вербувальником. Цей випадок демонструє, що залучення іноземців може відбуватися через кілька країн, а потенційним військовослужбовцям можуть пропонувати фінансові умови, які для мешканців держав із нижчим рівнем доходів здаються надзвичайно привабливими.

Вербування іноземців до російської армії стає проблемою не лише для країн, громадяни яких опинилися на фронті. Воно також створює ризики для держав, що використовуються як транзитні маршрути. Уряди африканських країн побоюються, що їхні громадяни можуть виїжджати за кордон під приводом працевлаштування, а згодом опинятися у військових підрозділах.

Скільки іноземців воює на боці росії

За даними України, росія завербувала для участі у війні понад 28 тисяч іноземців зі 135 країн. Понад 5 тисяч із них, за українською інформацією, загинули. Українські військові взяли в полон щонайменше 213 іноземців із 51 держави. У цю кількість не входять громадяни росії та Північної Кореї. Серед полонених іноземців є щонайменше 37 вихідців з африканських країн.

Упродовж перших дев’яти місяців 2026 року до українського полону потрапило більше іноземців, ніж за весь попередній рік. Серед них називали громадян Аргентини, Панами, Парагваю, Перу, Гондурасу, В’єтнаму та Монголії. Це свідчить про те, що росія продовжує використовувати іноземне поповнення для компенсації втрат на фронті.

Окремі африканські уряди вже закликали Москву припинити вербування своїх громадян. Зокрема, Гана офіційно зверталася до росії з вимогою не залучати ганців до війни проти України. Водночас повідомлення про нові випадки вербування громадян країн Глобального Півдня продовжують з’являтися.

Для України повернення іноземних полонених має відбуватися з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права та безпеки. Передача людей іншій державі не може автоматично відбуватися лише на підставі дипломатичного звернення, оскільки необхідно встановити статус кожного полоненого, перевірити його участь у бойових діях і з’ясувати можливі обставини скоєння злочинів.

Водночас країни Африки прагнуть захистити своїх громадян і повернути їх додому. Переговори з Кенією та Ботсваною можуть стати частиною ширшого дипломатичного процесу, у межах якого держави намагатимуться протидіяти незаконному або оманливому вербуванню. Подальший розвиток ситуації залежатиме від результатів перевірок, позиції української сторони та готовності росії надати повну інформацію про іноземців, яких вона залучила до війни.

Ситуація з африканськими громадянами в українському полоні також показує глобальний масштаб російської агресії. Війна дедалі більше зачіпає людей із різних регіонів світу, а вербування іноземців перетворюється на окрему міжнародну проблему. Саме тому уряди Кенії, Ботсвани, Зімбабве та інших держав прагнуть отримати відповіді щодо долі своїх громадян і домогтися їхнього повернення.