Дата публікації Через атаки «Основи» показали порожній стенд на Франкфуртському ярмарку
Опубліковано 08.10.26 17:36
Переглядів статті Через атаки «Основи» показали порожній стенд на Франкфуртському ярмарку 13

Через атаки «Основи» показали порожній стенд на Франкфуртському ярмарку

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Видавництво «Основи» показало на Франкфуртському книжковому ярмарку майже порожній стенд. Це рішення стало не наслідком відсутності нових видань, а вимушеним жестом, який розповідає про реальні умови роботи української книжкової індустрії під час повномасштабної війни. Замість звичної презентації з десятками книжок відвідувачі побачили порожні полиці — символ втрат, спричинених російськими обстрілами.

Франкфуртський книжковий ярмарок є одним із найважливіших міжнародних майданчиків для видавців, авторів, літературних агентів і професіоналів книжкового ринку. Саме тут укладають угоди на переклад і видання книжок в інших країнах, обговорюють нові проєкти та формують уявлення про літературні процеси у світі. Для українських видавництв участь у такій події має особливе значення: вона допомагає представляти українську культуру, підтримувати міжнародні контакти та розповідати правду про війну.

Російська атака знищила частину книжкових запасів

Причиною незвичайного формату участі «Основ» стала російська атака 28 серпня. Унаслідок обстрілу було знищено склад неподалік Києва, де зберігалися книжки цього та інших українських видавництв. Вогонь знищив значну частину готової продукції, яку планували продавати, презентувати на міжнародних заходах і використовувати для подальшої роботи з партнерами.

«Основи» втратили приблизно 40% запасів своїх книжок. У грошовому вимірі збитки видавництва оцінюють у 400 тисяч євро. За кожним примірником стоїть тривалий процес: робота автора, редактора, перекладача, дизайнера, верстальника, друкарні та логістичної команди. Тому знищення накладів означає не лише матеріальні збитки, а й втрату результату спільної праці багатьох людей.

Для книжкового бізнесу такі втрати можуть мати довготривалі наслідки. Видавництво змушене повторно планувати друк, шукати ресурси для відновлення накладів, переглядати бюджет і відкладати нові проєкти. Водночас команда має продовжувати роботу, підтримувати зв’язки з іноземними партнерами та представляти українські книжки за кордоном. Саме тому повноцінна участь у великій міжнародній виставці після атаки виявилася надзвичайно складною.

У видавництві пояснили, що через відчутні фінансові втрати та пов’язане з ними перевантаження команди не могли організувати звичний масштабний стенд. Проте повністю відмовлятися від поїздки до Франкфурта також не стали. Натомість «Основи» обрали формат, який одночасно дає змогу бути присутніми на ярмарку та привернути увагу до ситуації в Україні.

Порожній стенд як свідчення воєнних злочинів

Порожні полиці на стенді стали своєрідним маніфестом. Вони демонструють міжнародній аудиторії, що українська культура продовжує існувати в умовах постійної загрози, але кожен її здобуток може бути знищений за одну ніч. Такий спосіб комунікації не потребує додаткових пояснень: відсутність книжок промовисто показує наслідки російських атак.

Книжки можуть бути написані, перекладені, відредаговані, оформлені, зверстані, надруковані — і за одну ніч перетворитися на попіл. Ця думка стала центральним повідомленням присутності «Основ» на Франкфуртському книжковому ярмарку. Вона нагадує, що війна ведеться не лише проти інфраструктури чи економіки, а й проти пам’яті, мови, освіти та культурної спадщини.

Для відвідувачів ярмарку порожній стенд перетворився на простір, що змушує зупинитися і замислитися. Зазвичай книжкова виставка асоціюється з великою кількістю новинок, яскравими обкладинками та активними презентаціями. У випадку «Основ» відсутність книжок стала головним експонатом. Вона показує ціну, яку українські видавці платять за можливість продовжувати працювати.

Водночас такий формат не означає, що видавництво припинило діяльність або відмовилося від міжнародних планів. Навпаки, присутність у Франкфурті засвідчує прагнення «Основ» залишатися частиною глобального книжкового процесу. Навіть після масштабних втрат команда продовжує говорити про українську літературу, шукати партнерів і представляти книжки, які можуть зацікавити читачів в інших країнах.

Які книжки «Основи» представили у Франкфурті

Попри мінімалістичний вигляд стенду, видавництво привезло до Франкфурта кілька видань для професійних розмов і продажу прав на переклад. Серед них — роман Катерини Тромпак «Сиґінь Ірвінг». Книжка стала однією з позицій, які «Основи» пропонують іноземним видавцям для потенційного видання іншими мовами.

Також на ярмарку представили трилогію Володимира Діброви «Життя славетних». Окрему увагу приділили книжкам «Танжер» та «Анна Стен: кіно і життя» Івана Козленка. До переліку матеріалів для міжнародної презентації увійшли й ілюстрації Ігоря Баранька до «Дао де цзін» Лаоцзи.

Продаж прав на переклад є важливим напрямом роботи видавництва. Завдяки таким угодам українські автори можуть ставати відомими за межами країни, а іноземні читачі отримують доступ до сучасної української літератури, історій та візуальної культури. Міжнародні ярмарки створюють можливість безпосередньо спілкуватися з редакторами, агентами й видавцями, обговорювати майбутні видання та формувати довіру до українського книжкового ринку.

Стенд «Основ» у Франкфурті поєднав дві важливі функції. З одного боку, він став меморіальним нагадуванням про знищені книжки та наслідки російських обстрілів. З іншого — залишився робочим майданчиком для презентації українських видань і пошуку міжнародних партнерів. Так видавництво показало: навіть коли матеріальні ресурси знищені, культурна робота триває.

Історія з порожнім стендом на Франкфуртському ярмарку привертає увагу до вразливості книжкової галузі в умовах війни. Водночас вона демонструє її стійкість. Українські видавці продовжують створювати та поширювати книжки, відновлювати наклади, підтримувати авторів і представляти країну на міжнародній арені. Порожні полиці «Основ» стали не знаком мовчання, а гучним повідомленням про те, що українська культура потребує захисту, солідарності та підтримки.