Дослідники виявили майже тисячу ШІ-пісень із російською пропагандою

Штучний інтелект дедалі активніше використовують не лише для створення розважального контенту, а й для поширення політичних наративів. Нове дослідження української OSINT-організації Terrecon засвідчило, що музичні генератори стали інструментом масштабного виробництва російської воєнної пропаганди. Створені за допомогою алгоритмів композиції публікують на популярних стримінгових сервісах, де вони можуть збирати тисячі й навіть мільйони прослуховувань.

Дослідники зафіксували 981 пісню, створену за допомогою штучного інтелекту, яку віднесли до проросійського пропагандистського контенту. Йдеться про композиції, що виправдовують повномасштабне вторгнення росії в Україну, прославляють російських військових, формують образ «героїчної» війни та поширюють ворожі стереотипи про українців.

За спостереженнями аналітиків, більшість таких пісень почала з’являтися після 2024 року. Саме в цей період музичні генератори на основі ШІ, зокрема Suno та Udio, набули широкої популярності. Для створення композиції користувачеві достатньо сформулювати текстовий запит: описати бажаний жанр, настрій, тематику, вокал і музичні інструменти. У результаті система за короткий час генерує готовий трек.

Як ШІ-пісні поширюють воєнні наративи

У виявлених композиціях війну переважно зображують як вимушений крок або «захист» росії від зовнішньої загрози. Російських військових подають як мужніх героїв, захисників родини та держави, тоді як українців часто дегуманізують. В окремих текстах використовують етнічні образи, образливі характеристики та формулювання, покликані виправдати насильство.

Пісні створюють у різних музичних стилях. Серед них є балади, рок-композиції, важкий метал, маршова музика та треки, що наслідують популярні радянські воєнні пісні. Така різноманітність дає змогу звертатися до різних аудиторій: від прихильників патріотичної естради до молодих користувачів, які слухають сучасну альтернативну музику.

Однією з найпомітніших композицій стала рок-пісня «Сила артилерії», присвячена російським артилерійським системам. Відео з нею на YouTube за два роки набрало понад два мільйони переглядів. Значна кількість переглядів свідчить, що подібний контент може виходити далеко за межі вузьких пропагандистських спільнот і потрапляти в загальні рекомендації платформ.

Інший приклад — композиція «Донька солдата», у якій ідеться про загиблого військового та дитину, що залишилася без батьківського захисту. Пісня акцентує на болю та наслідках війни, однак одночасно романтизує жертовність військовослужбовців і подає участь у бойових діях як почесний та неминучий обов’язок.

Такий підхід робить пропаганду емоційнішою. Замість прямих політичних заяв слухачеві пропонують історії про втрати, родину, любов, помсту та «пам’ять про героїв». Через це маніпулятивні меседжі можуть сприйматися менш критично, особливо якщо вони представлені у привабливій музичній формі.

Масове виробництво контенту за допомогою генераторів

Співзасновниця Terrecon Дар’я Вербицька зазначила, що штучний інтелект суттєво здешевлює та прискорює створення пропагандистських матеріалів. Для запису традиційної пісні потрібні автори, музиканти, вокалісти, студія, продюсери та час. Натомість генеративні сервіси дають змогу створити десятки варіантів за короткий період і майже без значних фінансових витрат.

За словами дослідниці, цей процес можна порівняти з масовим використанням дешевих безпілотників. Якщо раніше виробництво окремої одиниці озброєння або медійного продукту вимагало значних ресурсів, то тепер його можна масштабувати за рахунок доступних технологій. У випадку з музикою це означає можливість регулярно створювати нові пісні, адаптувати їх під різні жанри та поширювати на багатьох платформах одночасно.

Наразі невідомо, наскільки безпосередньо російська влада залучена до створення або розповсюдження кожної з виявлених композицій. Водночас кремль системно підтримує культурні проєкти, пов’язані з війною, армією та формуванням патріотичної ідентичності. Тому музичний контент, навіть якщо його створюють приватні користувачі або анонімні автори, може вписуватися в ширшу інформаційну кампанію.

Частина пісень наслідує радянську традицію воєнної музики, але переносить її в сучасне звучання. У текстах поєднуються образи загиблих військових, символіка держави, мотиви помсти та твердження про нібито історичну місію росії. Навіть композиції, які формально розповідають про трагедію та втрати, можуть сприяти романтизації війни й нормалізації участі в бойових діях.

Модерація не завжди розпізнає приховану пропаганду

Фахівці Terrecon також перевірили, як музичні генератори реагують на запити з пропагандистським змістом, дегуманізацією та закликами до насильства. Для цього вони протестували кілька сервісів, серед яких Suno, Udio, Google Flow Music і Mureka.

Частину запитів системи відхилили. Проте в інших випадках дослідникам вдалося створити пісні, схожі за тематикою та настроєм на вже виявлені пропагандистські композиції. Згенерований контент надалі можна було завантажити на музичні платформи та сервіси для обміну аудіо.

У звіті Terrecon зазначається, що системи безпеки часто реагували на конкретні заборонені слова, але не завжди оцінювали загальний сенс запиту. Якщо користувач формулює пропагандистське повідомлення завуальовано, алгоритм може не розпізнати його як небезпечне. Особливо складно виявляти маніпуляції, коли вони подані через метафори, історичні алюзії або емоційні сюжети про родину та втрати.

Окремою проблемою залишається відсутність єдиних правил для музики, створеної штучним інтелектом. Деякі стримінгові сервіси вимагають маркувати такий контент, а інші запроваджують власні позначки або обмеження для його рекомендації. Водночас маркування лише вказує на спосіб створення треку й не завжди повідомляє слухачеві, що композиція містить мову ненависті, виправдання агресії або політичну пропаганду.

Великі платформи мають правила проти закликів до насильства та мови ненависті, але пропагандистський контент не завжди підпадає під ці категорії безпосередньо. Пісня може не містити прямого заклику до злочину, проте поступово формувати позитивне ставлення до агресії, виправдовувати окупацію або перекладати відповідальність за війну на жертву.

Додаткові труднощі виникають під час перевірки контенту іншими мовами. Автоматичні системи можуть гірше розпізнавати образливі вислови, історичні натяки та приховані значення в російськомовних текстах. Через це пропагандистські пісні здатні залишатися доступними для широкої аудиторії, набирати перегляди й потрапляти до рекомендацій.

Виявлення майже тисячі таких композицій демонструє, що штучний інтелект уже став частиною сучасної інформаційної війни. Технологія сама по собі не є пропагандистською, однак її доступність дає змогу створювати великі обсяги переконливого контенту без професійної студії та значних ресурсів. У таких умовах платформам доведеться вдосконалювати не лише маркування ШІ-музики, а й перевірку її змісту, контексту та можливого зв’язку з кампаніями дезінформації.