Роксолана Мережко
У Запоріжжі внаслідок російського авіаудару 10 жовтня загинула українська майстриня та лялькарка Зоя Самофал. Її життя було пов’язане з творчістю, рукоділлям і створенням особливих в’язаних ляльок, у кожну з яких вона вкладала час, майстерність і частину власної душі.
Про загибель майстрині повідомили колеги з творчої студії «Біла птаха». Для її учасників Зоя Самофал була не лише талановитою авторкою оригінальних робіт, а й важливою частиною спільноти, яка багато років об’єднувала людей, закоханих у мистецтво ручної роботи.
Творчість Зої Самофал та її в’язані ляльки
Зоя Самофал багато років займалася створенням в’язаних ляльок. Її роботи вирізнялися особливою теплотою, увагою до деталей і неповторним характером. В’язані ляльки, створені майстринею, були не просто виробами декоративно-ужиткового мистецтва. У них відчувалися настрій, доброта та любов до справи, які авторка передавала через нитки, кольори, форми й маленькі деталі.
Ручна робота потребує терпіння, зосередженості та великої кількості часу. Кожна лялька проходить довгий шлях від задуму до завершеного образу. Майстриня добирає матеріали, продумує зовнішність персонажа, створює одяг і доповнює виріб деталями, що роблять його особливим. Саме так народжувалися роботи Зої Самофал, які знаходили відгук у глядачів і шанувальників творчості.
Колеги згадують, що Зоя брала участь у багатьох виставках. Її в’язані ляльки були частиною експозицій, присвячених рукоділлю, народному мистецтву та творчості українських майстрів. Завдяки таким заходам автори могли показувати свої роботи, спілкуватися з відвідувачами, обмінюватися досвідом і підтримувати одне одного.
Для творчої спільноти виставки були не просто місцем демонстрації виробів. Вони створювали простір для зустрічей, розмов і взаємної підтримки. Зоя Самофал була активною учасницею цього життя, тому її втрата стала болючою для багатьох людей, які знали її особисто або бачили її роботи.
Колеги вшанували пам’ять майстрині
У творчій студії зазначили, що Зоя Самофал створювала чудові в’язані ляльки та вкладала в них тепло своїх рук, душу й любов. Колеги називають її частиною своєї творчої родини та наголошують, що пам’ять про майстриню залишиться не лише у спогадах, а й у її роботах.
Для людей, які працюють із мистецтвом ручної роботи, кожен виріб часто має особливе емоційне значення. Він зберігає час, проведений за роботою, настрій автора та атмосферу творчого процесу. Тому втрата майстрині означає також втрату важливої частини творчого середовища, яке вона допомагала розвивати.
Унаслідок російського удару було знищено чимало робіт Зої Самофал. Вогонь, вибухи та руйнування забрали те, що створювалося протягом тривалого часу. Для майстрині кожна лялька була результатом копіткої праці, а для колег і глядачів — частиною культурної історії локальної творчої спільноти.
Водночас частина ляльок збереглася. Ці роботи тепер набувають ще більшого значення, адже залишаються матеріальним свідченням таланту Зої Самофал. Вони можуть нагадувати про її творчий шлях, участь у виставках і внесок у розвиток мистецтва в’язаних ляльок.
Колеги зізнаються, що важко усвідомити відсутність майстрині. Вони згадують її роботи, тепло зустрічей і спільні творчі події. Разом із болем від втрати люди відчувають і вдячність за те, що мали можливість знати Зою, бачити її вироби та бути поруч у спільному мистецькому середовищі.
Російський удар по Запоріжжю
Загибель Зої Самофал сталася під час російського авіаудару по Запоріжжю 10 жовтня. Ця атака забрала життя 23 людей, серед них були четверо дітей. Ще 34 жителі міста зазнали поранень.
Російські обстріли Запоріжжя руйнують житлові будинки, позбавляють людей домівок і залишають по собі численні людські трагедії. За кожною цифрою у зведеннях стоїть окрема історія, родина, професія, мрії та щоденна праця. Історія Зої Самофал нагадує, що війна знищує не лише будівлі й майно, а й унікальні людські світи, які неможливо відновити.
Майстриня створювала ляльки, щоб дарувати людям красу, тепло та позитивні емоції. Її творчість була тихою, але важливою формою культурного життя Запоріжжя. Вона показувала, як звичайні нитки в руках талановитої людини можуть перетворюватися на живі образи, що викликають усмішку та залишаються в пам’яті.
Збережені роботи Зої Самофал відтепер мають особливу цінність. Вони є пам’яттю про жінку, яка присвятила себе творчості, брала участь у виставках і підтримувала розвиток спільноти майстрів. Кожна така лялька нагадує про її талант, людяність і любов до справи.
Пам’ять про Зою Самофал житиме у її в’язаних ляльках, у спогадах колег і в тих людях, яких свого часу надихнула її творчість. Її роботи залишаться свідченням того, як багато тепла може вмістити мистецтво ручної роботи навіть у найтяжчі часи.