Тихон Гулевичук
За даними The Wall Street Journal, російське керівництво могло доручити активізувати диверсійні операції проти країн НАТО. Європейські посадовці, обізнані з оцінками американських спецслужб, стверджують, що відповідна кампанія має на меті посилити тиск на уряди держав Альянсу, послабити підтримку України та створити атмосферу нестабільності в Європі.
Одним із перших епізодів цієї кампанії, за інформацією видання, могла стати невдала атака із застосуванням безпілотників поблизу аеропорту Лейпцига в Німеччині. Інцидент стався 4 серпня. Після нього російська сторона нібито передала Берліну через неофіційний канал попередження про те, що Лейпциг не буде останньою ціллю.
Водночас важливо зазначити, що наведені висновки ґрунтуються на даних західних розвідок, матеріалах слідства та свідченнях посадовців, які говорили на умовах анонімності. Офіційна Москва традиційно заперечує звинувачення у причетності до диверсій на території європейських держав.
Чому росія могла посилити диверсійну діяльність
Активізація таємних операцій, за оцінками західних чиновників, збіглася з відсутністю для росії значних успіхів на фронті в Україні та ударами українських сил по військових і промислових об’єктах у глибині російської території. У Кремлі могли розраховувати, що приховані атаки проти країн НАТО дозволять перенести частину протистояння за межі України.
Улітку в Москві, як повідомляється, зростало розчарування тим, що бойові дії та контакти зі Сполученими Штатами не призвели до поступок з боку Києва. За словами колишнього старшого директора Ради національної безпеки США Томаса Грема, який бере участь у неофіційних контактах із представниками кремля, російське керівництво очікувало швидшого відновлення відносин із Вашингтоном.
На цьому тлі диверсії можуть розглядатися як інструмент гібридної війни. Їхня мета полягає не лише у фізичному пошкодженні конкретного об’єкта. Росія може прагнути продемонструвати вразливість європейської інфраструктури, посіяти недовіру між союзниками, спровокувати політичні суперечки та змусити уряди витрачати більше ресурсів на безпеку.
Окремим завданням таких операцій може бути вплив на громадську думку. Атаки на підприємства, логістичні центри чи об’єкти, пов’язані з військовою допомогою Україні, потенційно здатні посилити побоювання серед громадян і політиків щодо подальшої підтримки Києва. Саме тому європейські спецслужби розглядають диверсії як частину ширшої кампанії впливу, а не як окремі кримінальні інциденти.
Схема із агентами, вибухівкою та безпілотниками
За інформацією WSJ, операція в районі Лейпцига могла бути частиною ширшої схеми, яка передбачала перекидання до Європи агентів, зброї та вибухових речовин. Імовірними цілями називали об’єкти, задіяні у виробництві або транспортуванні допомоги Україні, а також підприємства, що працюють у сфері безпілотних технологій.
Німецькі слідчі вважають, що координацією операції міг займатися колишній російський офіцер Олег Левушкін, якого, за їхньою версією, завербувало Головне управління Генерального штабу Збройних сил росії. Йому могли підпорядковуватися агенти з Білорусі, які займалися перевезенням компонентів, складанням безпілотників і підготовкою обладнання до використання.
Як можливий логістичний вузол мережі розглядалася Сербія. Через цю країну, за даними журналістського розслідування, до Німеччини могли переправляти дрони та вибухові пристрої. Слідчі також заявляли, що вибухівку перевозили у герметично закритих консервних банках разом із детонаторами. Металеві пластини, встановлені всередині конструкції, могли збільшувати уламкову дію пристроїв.
Згодом сербські правоохоронці затримали сімох людей, серед яких був громадянин із російським і сербським паспортами. За дві доби до інциденту в Лейпцигу Левушкін і щонайменше один його білоруський спільник, як стверджується, залишили Німеччину. Спочатку вони вирушили до Сербії, а потім — до росії.
Ці обставини можуть свідчити про використання розгалуженої мережі посередників, підставних виконавців і транзитних країн. Такий підхід ускладнює встановлення безпосередніх замовників атак і дає змогу російським спецслужбам заперечувати пряму участь у злочинах.
Нові інциденти та реакція країн НАТО
Після невдалої атаки в Лейпцигу в Європі зафіксували низку інших підозрілих інцидентів. У серпні повідомлялося про підпали підприємств, пов’язаних із виробництвом безпілотників, в Естонії та Польщі. Словацька влада заявляла, що їй вдалося запобігти підпалу аналогічного виробництва.
Окрему увагу привернули повідомлення про диверсії на наземних станціях супутникової системи Starlink у Польщі, Литві та Болгарії. Такі об’єкти мають стратегічне значення, оскільки супутниковий зв’язок використовується для координації, навігації та передачі даних. Пошкодження наземної інфраструктури може впливати не лише на військові, а й на цивільні системи.
Крім того, поблизу берегів Болгарії та Румунії в Чорному морі відбувалися атаки безпілотників на вантажні судна. Європейські уряди перевіряють, чи пов’язані ці випадки між собою та чи є вони частиною централізованої операції. Остаточні висновки залежать від результатів кримінальних розслідувань і аналізу розвідувальної інформації.
Наприкінці серпня, після поїздки до Москви, директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф, за даними західних медіа, попередив представників європейських спецслужб і окремих політиків про посилення російської диверсійної активності. Подібні консультації свідчать, що США та європейські союзники розглядають загрозу як довгострокову.
За оцінками західних посадовців, до організації диверсій може бути залучений Департамент спеціальних завдань ГРУ, створений після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Його пов’язують із генерал-полковником Андрієм Авер’яновим. Передбачуваний підрозділ, який у західних джерелах називають SSD, міг отримати завдання проводити таємні операції, вербувати агентів, проникати в компанії та університети, а також організовувати атаки за межами росії.
Повідомляється, що до складу цього підрозділу могли увійти співробітники, які раніше брали участь у закордонних спецопераціях. Серед можливих напрямів діяльності називають підпали, пошкодження транспортної інфраструктури, атаки на логістичні об’єкти та спроби втручання в роботу підприємств, які підтримують Україну.
Європейські країни готують спільну відповідь на можливі нові гібридні атаки росії. Йдеться про посилення захисту аеропортів, портів, залізничних вузлів, енергетичних об’єктів і підприємств оборонного сектору. Також держави НАТО розглядають можливість покращити обмін розвідувальними даними та узгодити санкції проти осіб, яких підозрюють у координації диверсій.
Ймовірна кампанія диверсій проти країн НАТО є частиною ширшого протистояння між росією та Заходом. Її особливість полягає у використанні прихованих методів, які формально можуть виглядати як окремі злочини або технічні аварії. Водночас сукупність інцидентів, географія подій і можливий зв’язок із російськими спецслужбами змушують європейські уряди посилювати готовність до гібридних загроз.