На Хортиці вшанували полеглих захисників перформансом «Коло пам’яті»

На острові Хортиця у Запоріжжі відбувся мистецький перформанс «Коло пам’яті», присвячений полеглим Захисникам і Захисницям України. Подія стала частиною програми сучасного мистецтва та об’єднала історичні символи козацької доби, музичні виступи, світлові інсталяції, хореографію й особисту пам’ять громади.

Місцем проведення заходу обрали Парк Честі — простір, створений для вшанування українських воїнів. На його території запоріжці вже висадили понад 500 дерев на згадку про героїв, які загинули, захищаючи державу. Кожне дерево тут сприймається не лише як частина ландшафту, а і як символ життя, що продовжується крізь пам’ять, турботу та відповідальність наступних поколінь.

Хортиця як простір історичної та сучасної пам’яті

Перформанс «Коло пам’яті» побудували навколо образу символічного джерела життя. Вода, каміння, вогонь і світло стали основними елементами мистецької розповіді. Через них автори події говорили про силу українського народу, незламність захисників, ціну свободи та пам’ять, яка не зникає після завершення війни.

Хортиця для такого дійства була обрана невипадково. Острів зберігає особливу енергетику української історії та пов’язаний із традиціями запорозького козацтва. Саме тут минуле природно поєдналося із сучасним досвідом боротьби України за незалежність. Образи козаків, давні орнаменти та мотиви степової культури у перформансі перегукувалися з кадрами сучасної війни й історіями стійкості українців.

Подія розпочалася у темряві. Першими зазвучали запорізькі тулумбаси, що створили урочисту й водночас напружену атмосферу. Їхній ритм нагадав про військову традицію козаків, силу спільноти та готовність захищати рідну землю. Поступово музичний простір доповнили виступи гурту Dakh Daughters, чиї композиції надали дійству емоційної глибини.

На великих екранах змінювалися візуальні образи. Глядачі бачили українські орнаменти, постаті козаків, символи національної культури, а також сцени, пов’язані із сучасною війною. Відеопроєкції не просто супроводжували музику, а формували окрему лінію розповіді — від історичної пам’яті до сьогодення, у якому українці продовжують боротися за своє право на свободу.

Вода, вогонь і світло у розповіді про героїв

Важливою частиною «Кола пам’яті» стали хореографічні постановки. Танцівники передавали рухами напруження, біль, втрату та відновлення. Пластика поєднувалася з виступами артистів вогняного шоу, завдяки чому простір навколо джерела перетворився на сцену, де кожен елемент мав символічне значення.

Вогонь у перформансі уособлював незламність і внутрішню силу. Світло нагадувало про надію, яка зберігається навіть у найважчі часи. Каміння асоціювалося зі стійкістю, пам’яттю поколінь і землею, яку захищають українські воїни. Вода стала знаком життя, очищення та продовження шляху після втрати.

Кульмінацією вечора стало вшанування полеглих Захисників і Захисниць України. У просторі з’явилися підсвічені фотографії воїнів. Їхні обличчя стали центральним образом події, повертаючи абстрактну розмову про війну до конкретних людей, родин і доль. За кожною світлиною — ім’я, історія, побратими, близькі та життя, яке мало тривати.

Під час символічної церемонії перформерки набрали воду з джерела життя, щоб полити дерева, висаджені на честь загиблих героїв. Цей жест поєднав скорботу та надію. Дерева, які зростатимуть у Парку Честі, зможуть нагадувати про захисників не лише у пам’ятні дні, а щодня. Вони стануть живим меморіалом, що розвивається разом із містом і його мешканцями.

Світло, яке залишається після завершення дійства

Фіналом перформансу стала відеопроєкція храму. Після неї пролунав дзвін, що додав події духовного звучання. Коли музика стихла, світло не згасло. Воно залишилося в просторі як знак присутності тих, кого вже немає поруч, але чия жертовність визначає майбутнє України.

Організатори прагнули створити не просто сценічне шоу, а місце для спільного переживання втрати. Учасники та глядачі могли побути в тиші, згадати загиблих, відчути єдність із родинами полеглих і побачити, як мистецтво допомагає говорити про складні теми. Пам’ять у цьому випадку постала не як застиглий монумент, а як жива дія — висадити дерево, полити його водою, запалити світло, назвати героїв.

«Коло пам’яті» також продемонструвало, як сучасна культура може працювати з історією та травматичним досвідом суспільства. Поєднання музики, театру, танцю, відео та вогняного мистецтва дало змогу розповісти про війну без зайвих слів, через відчуття та символи. У центрі події залишилася людина — воїн, який захищав Україну, і громада, яка береже його пам’ять.

Перформанс на Хортиці відбувся в межах міжнародного фестивалю сучасного мистецтва GOGOLFEST Pokrova, що проходив у Запоріжжі з 1 до 4 жовтня. Для міста, яке живе поруч із війною та щодня відчуває її наслідки, такі культурні події мають особливе значення. Вони допомагають осмислювати пережите, підтримувати родини захисників і формувати нову традицію меморіалізації.

Парк Честі на Хортиці поступово стає місцем, куди можна повертатися заради тиші, молитви, спогадів і вдячності. Світло, залишене після «Кола пам’яті», символічно позначило простір, у якому містяни зможуть зберігати пам’ять про полеглих воїнів. Їхній подвиг продовжує жити в українській землі, у висаджених деревах, у мистецтві та в кожному, хто не дозволяє забути ціну свободи.