Роксолана Мережко
Анатолій Чубайс у березні 2022 року написав листа володимиру путіну, в якому розкритикував повномасштабне вторгнення росії в Україну та закликав зупинити війну. Про це йдеться у новій доповіді спеціальної доповідачки Організації Об’єднаних Націй з питання про становище у сфері прав людини в росії. Документ описує не лише обставини від’їзду колишнього російського чиновника з країни, а й можливий зв’язок між його антивоєнною позицією та подальшим переслідуванням колишніх керівників державної корпорації «Роснано».
За інформацією, наведеною у доповіді ООН, Чубайс направив листа російському президенту невдовзі після початку повномасштабної війни проти України. У зверненні він висловив незгоду з рішенням кремля розпочати військові дії та закликав припинити бойові дії. Після цього політик залишив посаду спеціального представника президента росії й виїхав за межі країни.
Сам Анатолій Чубайс у коментарі засобам масової інформації підтвердив факт листування з путіним. Водночас детальний зміст звернення публічно не оприлюднювався. Згадка про нього в доповіді ООН стала одним із важливих свідчень того, що навіть представники російської політичної та економічної еліти усвідомлювали наслідки початку повномасштабної війни.
Що йдеться у доповіді ООН про переслідування «Роснано»
Спеціальна доповідачка ООН пов’язує справи проти колишніх топменеджерів «Роснано» з політичною позицією Анатолія Чубайса. Відповідні кримінальні провадження включили до розділу, присвяченого політично мотивованому вилученню активів, тиску на бізнес і переслідуванню підприємців у росії.
З документа випливає, що російська влада висунула обвинувачення щонайменше 22 людям, які були пов’язані з державною корпорацією. Слідство та суди заявляли про розтрату бюджетних коштів і фінансові порушення під час реалізації проєктів. Водночас самі обвинувачені та їхні представники пов’язували кримінальні справи з від’їздом Чубайса і його відмовою повертатися до росії.
Зокрема, колишні топменеджери «Роснано» Борис Галкін та Андрій Кушнарьов отримали по дев’ять років колонії у справах про розтрату бюджетних коштів. Ще двоє колишніх керівників компанії — Андрій Малишев та Ірина Рапопорт — були засуджені до 12 і 15 років позбавлення волі відповідно. У доповіді ООН ці процеси розглядаються в ширшому контексті посилення репресій проти людей, яких російська влада може сприймати як нелояльних.
Автори документа наголошують, що в росії кримінальні звинувачення дедалі частіше використовуються не лише для покарання за ймовірні економічні злочини, а й як інструмент політичного тиску. У таких умовах приналежність до певної команди, публічна позиція колишнього керівника або відмова підтримувати дії кремля можуть впливати на подальшу долю співробітників та партнерів.
Відставка Чубайса та реакція кремля
Анатолій Чубайс очолював «Роснано» з 2008 до 2020 року. Пізніше він працював спеціальним представником президента росії з питань сталого розвитку. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну Чубайс залишив цю посаду і виїхав із країни. Його від’їзд став одним із найпомітніших випадків дистанціювання представника російської еліти від кремля.
Після цього володимир путін неодноразово критикував колишнього керівника «Роснано». У 2023 році російський президент заявив, що Чубайс нібито залишив Росію через «величезну фінансову діру» у діяльності корпорації. Такі заяви фактично створили політичне тло для подальших перевірок і претензій до колишнього керівництва компанії.
У січні 2025 року депутати Державної думи росії Андрій Картаполов та Андрій Луговий звернулися до Слідчого комітету і Генеральної прокуратури із вимогою перевірити діяльність Чубайса. Йшлося про можливі порушення під час його роботи в «Роснано». Згодом російська влада та пов’язані з корпорацією структури посилили юридичний тиск на колишнього керівника і його підлеглих.
Наприкінці 2025 року російський суд заарештував майно Анатолія Чубайса та його колишніх колег. Рішення ухвалили, зокрема, у межах позову нового керівництва компанії про стягнення збитків, пов’язаних із проєктами зі створення в росії магніторезистивної оперативної пам’яті MRA. Судові претензії стосувалися фінансових результатів і доцільності окремих проєктів корпорації.
У травні 2026 року Чубайс публічно виступив на захист колишніх колег. Він звинуватив нове керівництво «Роснано» у рейдерстві та заявив, що переслідування можуть мати не лише економічний, а й політичний характер. Ця заява стала продовженням його конфлікту з нинішнім керівництвом компанії та російськими силовими структурами.
Політичний і економічний контекст справи
Історія з листом Чубайса до путіна розгортається на тлі погіршення економічної ситуації в росії. Представники великого бізнесу та промисловості дедалі частіше говорять про проблеми, спричинені війною, санкціями, скороченням інвестицій і зростанням державних витрат. Голова Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін заявляв, що уповільнення економічного зростання країни набуло некерованого характеру, а темпи зростання майже наблизилися до нульових показників.
На цьому тлі кримінальні справи проти колишніх керівників «Роснано» можуть мати подвійний ефект. З одного боку, російська влада намагається продемонструвати боротьбу з корупцією та неефективним використанням бюджетних коштів. З іншого боку, переслідування людей із команди Чубайса сприймається як частина ширшої кампанії проти колишніх чиновників і бізнесменів, які втратили прихильність кремля.
Доповідь ООН не стверджує автоматично, що всі обвинувачення у справах «Роснано» є безпідставними, однак звертає увагу на ознаки політичної мотивації та вибірковості переслідувань. Факт листа із закликом зупинити війну, від’їзд Чубайса з росії, його відмова повертатися та подальший тиск на колишніх підлеглих розглядаються у взаємопов’язаному контексті.
Таким чином, справа Анатолія Чубайса стала показовою для сучасної росії. Колишній високопосадовець, який тривалий час був частиною системи, після початку повномасштабної війни дистанціювався від кремля. Після цього проти пов’язаних із ним людей почалися кримінальні переслідування, а його власне майно опинилося під арештом. У доповіді ООН ці події названо прикладом того, як політична нелояльність може поєднуватися з економічним тиском і кримінальними справами.