FT: Європа може запропонувати путіну Донбас в обмін на вступ України в НАТО

Європейські лідери можуть активніше долучитися до дипломатичних спроб завершити російсько-українську війну на тлі напруження у відносинах між Вашингтоном і Києвом. У Європі дедалі частіше обговорюють необхідність самостійного діалогу з кремлем, оскільки підтримка України з боку Сполучених Штатів стала менш передбачуваною. Одним із можливих кроків може стати пряма телефонна розмова європейських керівників із президентом росії володимиром путіним.

За оцінкою міжнародного оглядача Financial Times Гідеона Рахмана, європейські держави можуть спробувати запропонувати Москві кілька варіантів потенційного врегулювання. Один із них передбачає замороження бойових дій на нинішній лінії фронту в обмін на гарантії невступу України до НАТО. Інший, значно суперечливіший сценарій, пов’язаний із можливістю передачі росії решти територій Донбасу, які вона досі не змогла захопити, після чого Україна могла б отримати перспективу членства в Північноатлантичному альянсі.

Які сценарії завершення війни обговорюють у Європі

Ідея можливих переговорів із кремлем виникла на тлі зміни міжнародної ситуації. Європейські країни продовжують підтримувати Україну фінансово, військово та політично, однак водночас змушені враховувати зменшення або призупинення окремих напрямів американської допомоги. У таких умовах уряди європейських держав розглядають прямішу участь у дипломатичних процесах як спосіб зберегти вплив на майбутні домовленості.

Перший сценарій передбачає замороження конфлікту вздовж актуальної лінії фронту. У такому разі бойові дії могли б бути припинені без остаточного політичного врегулювання статусу окупованих територій. Натомість росія, за задумом можливих ініціаторів переговорів, могла б отримати запевнення, що Україна не стане членом НАТО. Фактично це означало б відкладення питання територій і встановлення довготривалого перемир’я.

Другий варіант передбачає іншу логіку: Україна могла б погодитися на втрату частини Донбасу, яку росія не контролює повністю, а натомість отримати можливість вступу до НАТО. Такий підхід пов’язує територіальні поступки з гарантіями безпеки для України. Водночас він є надзвичайно складним із політичного, правового та суспільного погляду, адже будь-яка офіційна відмова від українських територій суперечить позиції Києва та може викликати гостру реакцію всередині країни.

Важливо, що йдеться саме про можливі пропозиції та дипломатичні сценарії, а не про погоджений план мирного врегулювання. Наразі немає підтверджень, що Україна, росія або всі європейські держави підтримують будь-який із цих варіантів. Остаточні рішення щодо територій, гарантій безпеки та членства України в НАТО не можуть ухвалюватися без участі Києва.

Позиція росії та проблема Донбасу

Російське керівництво неодноразово заявляло, що готове розглядати припинення вогню лише за умови виконання власних вимог. Серед них Москва називає повний контроль над Донецькою та Луганською областями, включно з районами, які російські війська не змогли захопити. Кремль також вимагає обмежень для української армії та відмови від перспективи вступу до НАТО.

Саме питання Донбасу залишається одним із головних бар’єрів для будь-яких переговорів. Росія прагне домогтися юридичного або фактичного визнання своїх територіальних претензій. Україна, зі свого боку, наголошує, що не може легітимізувати окупацію та передавати агресору території в обмін на непевні обіцянки. Крім того, поступки Москві можуть створити ризик повторного наступу після паузи у бойових діях.

Державний секретар США Марко Рубіо раніше описував ситуацію як стратегічний глухий кут. Росія вимагає повного контролю над Донбасом, тоді як українська влада вважає таку вимогу неприйнятною. За цієї обставини сторони можуть або перейти до переговорів, або вдатися до подальшої ескалації. Проте навіть початок діалогу не гарантує швидкого досягнення домовленостей, оскільки позиції Москви та Києва залишаються принципово різними.

Для України потенційна пропозиція щодо членства в НАТО в обмін на територіальні поступки також містить чимало невизначеності. Членство в Альянсі потребує згоди всіх держав-учасниць, а вступ країни з неврегульованим конфліктом має складні політичні та безпекові наслідки. Тому навіть теоретична домовленість про такий обмін не означала б автоматичного приєднання України до НАТО.

Чому Європа прагне активнішої ролі

Європейські уряди побоюються, що скорочення американської підтримки може послабити обороноздатність України та створити додаткові ризики для всього континенту. Фінансування з боку європейських держав допомагає Києву підтримувати роботу державних інституцій, закуповувати озброєння та забезпечувати функціонування економіки в умовах повномасштабної війни. Водночас європейські країни усвідомлюють, що фінансової допомоги недостатньо без чіткої довгострокової стратегії.

У низці європейських столиць формується консенсус, що розмови з путіним не можуть залишатися винятково прерогативою Вашингтона. Якщо рішення про майбутнє європейської безпеки обговорюватимуться без участі держав ЄС, це може обмежити їхню здатність реагувати на наслідки потенційної угоди. Саме тому представники європейських країн можуть прагнути відкрити або активізувати власні канали зв’язку з російською стороною.

Однак прямий діалог із кремлем не обов’язково означатиме готовність Європи прийняти російські умови. Для багатьох держав принциповими залишаються суверенітет і територіальна цілісність України, а також необхідність надійних гарантій, які не дозволять росії використати перемир’я для підготовки нової атаки. Європейські політики мають одночасно шукати шлях до припинення війни та не допустити домовленостей, що можуть заохотити подальшу агресію.

Окремим елементом європейської стратегії залишаються санкції проти росії. Їх розглядають як інструмент тиску, який має спонукати Москву до реальних компромісів. У разі початку переговорів питання послаблення або скасування обмежень, імовірно, стане одним із ключових предметів торгу. Водночас європейські країни можуть наполягати, що санкції не повинні зніматися без перевірюваних кроків росії та гарантій дотримання домовленостей.

Перспектива переговорів також пов’язана з військовою підтримкою України. Європейські держави обговорюють передачу Києву систем протиповітряної оборони, ракет-перехоплювачів і боєприпасів. Додаткову увагу привертають запаси ракет для комплексів Patriot, адже їхня наявність має вирішальне значення для захисту українських міст та енергетичної інфраструктури від російських ударів.

Таким чином, можливість пропозиції путіну щодо Донбасу в обмін на перспективу вступу України до НАТО залишається лише одним із дипломатичних сценаріїв, які можуть обговорюватися в європейських столицях. Його реалізація залежала б від позиції України, згоди союзників, реакції росії та готовності НАТО надати чіткі гарантії безпеки. Поки що головним завданням Європи залишається пошук балансу між прагненням зупинити кровопролиття, необхідністю підтримувати Україну та недопущенням угоди, яка створила б умови для нової війни.