Ірма Шелест
У Новому Південному Уельсі, Австралія, триває парламентська перевірка приватної релігійної школи Redeemer Baptist School. Колишні учні закладу розповіли про практики, які, за їхніми словами, могли порушувати особисті межі дітей і створювати небезпечні умови під час навчальних поїздок та проживання. Серед озвучених свідчень — випадки спільного сну школярів з учителями, публічні покарання, приниження перед однокласниками та недостатній контроль із боку державних органів.
Йдеться про школу, розташовану в районі Парраматта на заході Сіднея. Її діяльність, а також реакцію відповідальних установ на попередні сигнали про можливі ризики для дітей вивчає парламентська комісія. Представники закладу та його керівництва отримали можливість надати власні пояснення, однак голова комісії заявила, що спроба офіційно викликати їх на слухання не дала очікуваного результату.
Свідчення колишніх учнів про проживання в школі
Один із колишніх учнів, 23-річний Едвард Гарт, розповів про подію, яка сталася під час навчальних зборів на канікулах. За його словами, учасники проживали в одній будівлі з директором школи Джонатаном Кенноном, який водночас був старійшиною церкви. Увечері Гарт побачив, як директор вийшов із ванної кімнати без одягу та пройшов через вітальню, яку на той момент використовували як спальню для школярів.
Колишній учень стверджує, що після цього повідомив про інцидент. Однак, за його словами, інформація згодом стала відомою директору, його брату та батькам одного з учнів. Гарт пригадує, що через цю ситуацію йому зробили зауваження. Саме ставлення до повідомлень дітей і спосіб реагування дорослих тепер можуть стати одним із предметів уваги парламентської перевірки.
Інша колишня учениця, Емма Г’юз, розповіла про умови проживання під час шкільних поїздок. За її словами, дітей іноді змушували ділити ліжко з учителями. Представники школи пояснювали це нестачею місць у кемпінгах або будинках, які використовували для розміщення учасників поїздок.
Г’юз пригадала, що в шостому класі їй довелося спати в одному ліжку з учителькою. Щоб розподілити таку практику між усіма дітьми, доросла нібито запропонувала школярам змінюватися щоночі. Колишня учениця окремо наголосила, що під час таких ночівель із нею не сталося нічого неприйнятного. Водночас вона вважає саму організацію проживання такою, що не відповідала належним правилам безпеки та захисту особистих кордонів дітей.
Факт відсутності заяв про пряме насильство в конкретному епізоді не скасовує питання про належність умов, у яких неповнолітні перебували поруч із працівниками школи. У сучасних освітніх закладах правила захисту дітей зазвичай передбачають окремі місця для сну, прозорий нагляд, заборону ізольованого перебування дорослого з дитиною та чіткі процедури подання скарг.
Публічні покарання та порушення особистих меж
За словами Г’юз, проблема стосувалася не лише ночівель. Вона заявила, що працівники школи могли обговорювати приватні питання учнів у присутності інших дітей, а також використовувати публічне приниження як спосіб дисциплінування. Колишня учениця описала атмосферу, у якій особисті межі школярів, на її думку, не сприймалися так, як це прийнято в більшості інших навчальних закладів.
Серед наведених нею прикладів — історія з любовною запискою, яку вчителі перехопили у двох учнів. За свідченнями жінки, хлопця та дівчину змусили стати на стільці перед класом. Після цього брат директора Ноель Кеннон, як стверджується, прочитав записку вголос. Згодом школярів нібито присоромили перед учнями кількох паралелей та педагогами.
Подібні методи покарання можуть мати довготривалі наслідки для дітей, навіть якщо дорослі розглядають їх як дисциплінарний захід. Публічне оголошення приватної інформації здатне спричинити сором, страх, ізоляцію та недовіру до вчителів. Особливо чутливими такі ситуації є для неповнолітніх, які перебувають у залежному становищі від адміністрації школи та не завжди можуть самостійно захистити свої права.
Парламентська комісія має встановити, чи були такі практики системними, хто ухвалював відповідні рішення та чи існували в школі формальні правила поводження з учнями. Також важливо з’ясувати, чи могли діти безпечно поскаржитися на дії працівників і чи розглядали їхні звернення незалежні особи.
Що з’ясовує парламентська комісія
Окремий напрям перевірки стосується роботи державних структур. За наявною інформацією, з 2004 року Департамент громад і юстиції Нового Південного Уельсу отримав 15 повідомлень про ризики заподіяння серйозної шкоди дітям. Водночас жодне з цих повідомлень, як стверджується, не завершилося перевіркою безпосередньо на місці.
Такий факт може стати одним із ключових питань розслідування. Комісія повинна з’ясувати, як саме реєструвалися сигнали, хто оцінював їхню небезпечність і чому державні органи не провели виїзну перевірку. Також депутати можуть дослідити, чи не заважали реагуванню особливий статус релігійної школи, її внутрішня структура або зв’язки між керівництвом закладу та церковною громадою.
Водночас озвучені свідчення ще не є остаточним юридичним висновком. Комісія має заслухати всі сторони, перевірити документи та зіставити спогади колишніх учнів із даними державних служб. Директор, представники адміністрації та інші працівники школи можуть надати власну версію подій і пояснити, за яких обставин організовувалися поїздки, ночівлі та дисциплінарні заходи.
Головне завдання перевірки — не лише встановити відповідальних за можливі порушення, а й визначити, чому механізми захисту дітей могли не спрацювати. Якщо звинувачення підтвердяться, це може стати підставою для перегляду правил роботи приватних і релігійних шкіл в Австралії. Серед можливих змін — обов’язкові перевірки умов проживання під час поїздок, чітка заборона спільного сну дітей із дорослими працівниками, незалежний розгляд скарг та регулярний державний нагляд.
Історія Redeemer Baptist School також привертає увагу до ширшої проблеми — необхідності створення в навчальних закладах культури, у якій дитина може повідомити про дискомфорт без страху покарання чи осуду. Безпечне освітнє середовище передбачає не тільки фізичний захист, а й повагу до приватності, гідності та права учнів бути почутими.