«Європейська солідарність» виключила Гончаренка з фракції у Раді

Фракція «Європейська солідарність» ухвалила рішення про припинення спільного політичного шляху з народним депутатом Олексієм Гончаренком. Причиною стали суттєві ідеологічні розбіжності, зокрема різне бачення можливих способів завершення російсько-української війни, майбутньої системи безпеки та стратегічного курсу держави.

Відповідну заяву представники політичної сили оприлюднили 5 жовтня. У фракції наголосили, що протягом тривалого часу в її межах існували різні думки, відбувалися дискусії та виникали суперечки щодо політичної тактики. Водночас там вважають, що нинішні розбіжності мають принциповий характер і виходять за межі звичайної внутрішньопартійної дискусії.

За словами представників «Європейської солідарності», йдеться про відмінності у базових цінностях та стратегічному баченні майбутнього України. У політичній силі підкреслили, що партійна єдність не може залишатися лише формальністю, якщо члени команди по-різному оцінюють ключові питання, від яких залежить безпека, незалежність і подальший розвиток держави.

Які принципи назвали у «Європейській солідарності»

У заяві фракції зазначено, що її політичну основу становлять кілька принципових позицій. Серед них — сильна та сучасна українська армія, захист української мови, розвиток незалежної української церкви, а також незмінний курс на вступ України до Європейського Союзу та НАТО.

У «Європейській солідарності» заявили, що публічні висловлювання Олексія Гончаренка щодо завершення війни та майбутньої архітектури безпеки України більше не відповідають позиції фракції. Там вважають, що запропоновані депутатом підходи розходяться з ідеологічними засадами політичної сили.

У фракції наголосили: незалежність України, її європейське майбутнє, національна ідентичність і право самостійно визначати систему безпеки не можуть бути предметом компромісу. Водночас представники партії визнали, що пошук шляхів до припинення бойових дій може передбачати складні переговори та окремі домовленості.

Окремо у заяві підкреслили, що рішення про виключення не перекреслює років спільної роботи. Олексій Гончаренко тривалий час був публічним представником політичної сили та брав участь у парламентській діяльності. Однак у фракції вважають, що спільна робота можлива лише за умови збереження спільного бачення ключових державних пріоритетів.

Що пропонував Олексій Гончаренко

Перед рішенням фракції Олексій Гончаренко оприлюднив власне бачення можливого шляху до припинення повномасштабної війни. На його думку, Україна не обов’язково має одразу прагнути укладення однієї масштабної мирної угоди. Натомість депутат пропонує рухатися до ширшого врегулювання через серію поетапних домовленостей.

Серед напрямів, які він називав пріоритетними, — безпека в Чорному морі, захист енергетичної системи, відновлення та охорона критичної інфраструктури, а також поступове звуження масштабів бойових дій. Окрему увагу депутат приділяв можливості домовленостей, які могли б обмежити удари по цивільних і стратегічних об’єктах.

За задумом Гончаренка, кожна окрема угода могла б передбачати участь України, росії та третьої сторони-гаранта. Такий гарант, на його думку, мав би бути безпосередньо зацікавлений у виконанні домовленостей і мати достатній політичний або економічний вплив на сторони переговорів.

Депутат також допускав поетапне послаблення санкцій проти росії в обмін на конкретні кроки. Серед можливих умов він називав припинення дальніх ударів, розблокування морських шляхів і обмеження бойових дій на окремих напрямках. При цьому питання Донбасу Гончаренко вважав найскладнішим та таким, що потребуватиме окремих переговорів після досягнення попередніх домовленостей.

Ще одним дискусійним пунктом його пропозицій стала можливість обговорення нейтрального статусу України. Водночас народний депутат наголошував, що співпраця з НАТО, переозброєння української армії та її посилення мають тривати. Він також висловлював ідею створення спільного європейського бюджету для утримання українського війська за участю держав, які зацікавлені в захисті власних кордонів.

Гончаренко пояснював свою позицію тим, що навіть за відсутності готовності росії до переговорів у конкретний момент кожна держава має власні інтереси. На його думку, саме пошук таких інтересів може поступово створити умови для домовленостей. Головною метою всіх можливих сценаріїв депутат називав досягнення миру.

Реакція та політичні наслідки рішення

Ініціативи Олексія Гончаренка викликали критику з боку окремих представників «Європейської солідарності». Народний депутат та історик Володимир В’ятрович розкритикував ідею поетапного припинення війни через домовленості з росією. Він застерігав, що окремі компроміси можуть створити ризики для української державності та бути використані росією для перегрупування сил.

У самій фракції зазначили, що відповідальність за переговорну позицію України та дипломатичну стратегію нині лежить на державній владі. Водночас політична сила закликала до відкритої суспільної дискусії щодо реалістичного шляху до припинення вогню, справедливого миру та дієвих гарантій безпеки.

Представники «Європейської солідарності» підкреслюють, що компроміси можуть бути частиною переговорного процесу, але вони не повинні стосуватися фундаментальних засад української державності. Ідеться про незалежність, територіальну цілісність, європейський вибір, національну ідентичність і право України самостійно визначати власні міжнародні союзи.

Виключення Олексія Гончаренка з фракції може посилити дискусії всередині українського політикуму щодо допустимих сценаріїв завершення війни. Одні політики наполягають на необхідності максимально чітких гарантій і неприпустимості поступок у питаннях суверенітету. Інші вважають, що тривалий конфлікт потребує поетапної дипломатичної стратегії та готовності розглядати різні формати домовленостей.

Наразі рішення «Європейської солідарності» означає завершення спільної роботи Гончаренка саме у складі фракції. Водночас депутат зберігає статус народного обранця та можливість продовжувати політичну діяльність у парламенті. Подальші заяви сторін можуть визначити, чи стане цей конфлікт остаточним розривом, чи початком ширшої дискусії про стратегію України під час війни та після її завершення.