Китайські НПЗ замінюють іранську нафту іракською через блокаду США

Китайські незалежні нафтопереробні заводи змушені переглядати звичну сировинну стратегію через різке скорочення доступу до іранської нафти. На тлі американської блокади та перебоїв у постачанні приватні підприємства провінції Шаньдун почали активніше купувати іракські сорти Basrah Heavy і Basrah Medium. Перші партії з постачанням у листопаді вже укладаються за цінами, які можуть бути приблизно на 18 доларів за барель вищими за вартість Brent.

Для китайських НПЗ така зміна є вимушеним кроком. Протягом тривалого часу саме іранська сира нафта залишалася одним із найпривабливіших варіантів для незалежних переробників. Значні знижки на підсанкційну сировину дозволяли їм зберігати конкурентоспроможність, підтримувати завантаження установок і отримувати достатню маржу навіть у періоди нестабільності на світовому ринку.

Однак американські обмеження ускладнили рух танкерів, розрахунки та страхування вантажів. За наявною інформацією, щонайменше 50 суден, які перевозять переважно іранську нафту, залишаються заблокованими біля узбережжя. Це створює дефіцит сировини для компаній, які не мають такого доступу до альтернативних ресурсів, як великі державні нафтопереробні корпорації Китаю.

Чому китайські НПЗ обирають іракську нафту

Іракська нафта не є ідеальною заміною для іранської, але зараз вона виявилася одним із найбільш доступних варіантів. Незалежні заводи Шаньдуна вже придбали партії Basrah Heavy та Basrah Medium, попри те що ці сорти характеризуються підвищеним вмістом сірки й потребують складнішої переробки. Для підприємств це означає додаткові витрати на підготовку сировини, очищення та обслуговування обладнання.

Раніше китайські приватні НПЗ здебільшого намагалися уникати високосірчистої нафти. Їм було вигідніше працювати з іранськими сортами, які продавалися зі значним дисконтом, а також із російською далекосхідною нафтою ESPO. Остання приваблювала переробників відносно високим виходом дизельних фракцій, важливих для внутрішнього ринку Китаю.

Тепер ситуація змінилася. Російська ESPO продається з премією, що майже сягає 30 доларів за барель до Brent. Висока ціна робить її менш доступною для невеликих заводів, які працюють із нижчою фінансовою подушкою та не можуть довго конкурувати з державними компаніями за обмежені обсяги постачання.

Іракська нафта стала компромісом між ціною, доступністю та логістикою. Її закупівлі дають змогу китайським НПЗ підтримувати роботу, навіть якщо прибутковість переробки зменшується. Для підприємств Шаньдуна це особливо важливо, оскільки запаси на окремих заводах можуть вичерпатися вже наприкінці жовтня.

Аналітики попереджають: якщо незалежні НПЗ не знайдуть альтернативні поставки найближчим часом, їм доведеться скорочувати виробництво або тимчасово зупиняти окремі установки. Такий сценарій може вплинути не лише на закупівельну активність Китаю, а й на регіональний баланс попиту на нафту та нафтопродукти.

Роль Перської затоки та конкуренція за нафтові барелі

Додатковим фактором на користь іракської сировини стало збільшення поставок виробниками Перської затоки через Ормузьку протоку. Країни регіону намагаються зберегти позиції на азійському ринку, тому пропонують покупцям привабливіші умови. На цінову політику також вплинуло рішення Saudi Aramco знизити вартість основного сорту нафти для азійських споживачів.

Для Іраку та інших експортерів Перської затоки нинішня ситуація відкриває можливість посилити присутність у Китаї. Приватні НПЗ, які раніше майже автоматично обирали іранські барелі, тепер змушені порівнювати пропозиції різних постачальників. Якщо знижки збережуться, Basrah Heavy і Basrah Medium можуть надовше закріпитися в сировинному балансі китайських заводів.

Водночас зростання попиту з боку Китаю здатне посилити конкуренцію за близькосхідну нафту. Державні китайські компанії вже активно купують доступні обсяги російської сировини, а незалежні переробники шукають нові канали імпорту. У результаті навіть незначні зміни у видобутку, транспортуванні або політиці знижок можуть швидко відобразитися на котируваннях.

До початку нинішньої кризи Китай імпортував понад 1 мільйон барелів іранської нафти на добу. Основними покупцями були саме приватні НПЗ, для яких великі знижки компенсували ризики, пов’язані з санкціями. Перекриття цього потоку змінює структуру азійського нафтового ринку та змушує трейдерів шукати нові маршрути й сорти сировини.

Наслідки для Китаю та світового нафтового ринку

Перехід китайських НПЗ на іракську нафту може мати кілька наслідків. По-перше, зросте вартість сировини для незалежних підприємств. Якщо вони купуватимуть нафту з великою премією, це тиснутиме на їхню маржу та може скоротити виробництво дизеля, бензину й інших продуктів. По-друге, заводи будуть змушені адаптувати технологічні процеси до важчих і більш сірчистих сортів.

По-третє, зміниться географія танкерних перевезень. Більша кількість суден прямуватиме з портів Іраку та інших країн Перської затоки до китайського узбережжя. Це може збільшити фрахтові ставки, подовжити терміни доставки та зробити кінцеву ціну бареля ще вищою. Для невеликих НПЗ кожен такий фактор має принципове значення.

Ситуація також демонструє, наскільки залежними залишаються нафтові ринки від політичних рішень і безпеки морських маршрутів. Навіть коли фізичних запасів у світі достатньо, санкції, блокада або обмеження на страхування можуть фактично вилучити значну частину барелів із торгівлі. Саме це зараз відбувається з іранською нафтою, яка стала важкодоступною для ключових покупців.

Для ОПЕК+ нова конфігурація є додатковим викликом. Китай, як найбільший імпортер нафти, дедалі активніше перерозподіляє закупівлі між росією, Іраком та іншими постачальниками. Така гнучкість зменшує ефективність традиційних механізмів впливу на ринок, адже покупці швидше реагують на перебої та знаходять альтернативні джерела.

У короткостроковій перспективі іракська нафта може частково компенсувати втрату іранських поставок для китайських незалежних НПЗ. Проте повністю замінити їх без додаткових витрат буде складно. Підприємствам доведеться одночасно вирішувати питання ціни, якості сировини, логістики та санкційних ризиків.

Подальший розвиток подій залежатиме від тривалості блокади, обсягів доступної нафти в Перській затоці та готовності експортерів надавати знижки. Якщо обмеження проти Ірану затягнуться, китайські НПЗ можуть укласти довгострокові контракти з Іраком і частково перебудувати свої виробничі ланцюги. Якщо ж постачання іранської сировини відновиться, попит на Basrah може знизитися, а ціни на близькосхідні сорти повернуться до більш звичного рівня.