Всеволод Чабанець
Після чергової російської атаки в ніч на 24 травня будівля Національного художнього музею України зазнала пошкоджень. Нині музей зачинений для відвідувачів, а його команда зосереджена на фіксації наслідків обстрілу, збереженні колекцій і підготовці простору до відновлення. Попри вимушену паузу в роботі залів, культурне життя інституції триває в інших форматах.
Одним із таких форматів стала спільна благодійна ініціатива українського бренду CHER’17 і Національного художнього музею України. Команди об’єдналися, щоб підтримати відбудову музею та водночас привернути увагу до виставки, яку не вдалося відкрити у запланованому фізичному форматі. Результатом співпраці став особливий аксесуар із мистецьким принтом — хустка, створена на основі роботи видатного українського художника Анатоля Петрицького.
Мистецтво, перенесене на тканину
У центрі спільного дропу — хустка із зображенням картини «З роботи (Село Яреськи)», написаної Анатолем Петрицьким у 1938 році. Полотно належить до мистецької спадщини, яку планували представити в межах виставки «Анатоль Петрицький. Поза сценою». Над експозицією музейна команда працювала тривалий час, однак через пошкодження будівлі відкрити її в музейних залах не вдалося.
Петрицький відомий передусім як художник театру, сценограф і митець, який умів перетворювати простір на складну образну композицію. Проте його творчість не обмежувалася сценою. У пейзажі із села Яреськи художник поєднав спостереження за повсякденним життям із характерним театральним баченням світу. Дерева нагадують куліси, природний простір розділений на плани, а постаті людей майже розчиняються у великій декорації довколишнього ландшафту.
Саме ця особливість картини визначила візуальне рішення хустки. На тканині відтворено плавні переходи кольорів: блакитний відтінок неба змінюється ніжно-фіолетовим і теплим жовтим, а зелений ліс на передньому плані ніби збирає та утримує всю палітру пейзажу. Завдяки цьому аксесуар стає не просто предметом одягу, а способом носити українське мистецтво із собою та включати його в сучасне повсякдення.
Для створення дизайну команда CHER’17 використала цифрові матеріали, надані NAMU. Оцифрування живопису дало змогу точно передати характер композиції, колірні співвідношення та атмосферу роботи Петрицького. Так музейний твір отримав нове життя — не лише у цифровому середовищі, а й у форматі речі, якою можна користуватися щодня.
Благодійний дроп для відновлення музею
Увесь прибуток від продажу хусток CHER’17 спрямує на відбудову Національного художнього музею України. Частину накладу бренд передасть музею для реалізації у крамниці NAMU. Таким чином, придбання виробу безпосередньо підтримує культурну інституцію, яка постраждала внаслідок війни, та допомагає зберегти місце для дослідження, показу й популяризації українського мистецтва.
Благодійний продукт має важливе значення не лише як фінансовий внесок у майбутній ремонт. Він нагадує, що музей — це не тільки будівля, експозиційні зали та фондосховища. Це передусім люди, які щодня працюють із творами, досліджують їх, зберігають і пояснюють їхнє значення для суспільства. Саме тому під час створення кампанії CHER’17 вирішив зосередитися на працівницях музею.
Знімання відбулося у наразі закритих залах Національного художнього музею України. У ньому взяли участь люди, безпосередньо пов’язані з роботою інституції: головна зберігачка фондів, дослідниця та кураторка виставкових проєктів Марина Дроботюк, а також наукова редакторка NAMU Анна Опря. Їхня присутність у кампанії підкреслює людський вимір музейної роботи та показує, хто стоїть за збереженням культурної спадщини.
Закриті після обстрілу зали в цьому контексті стають не лише свідченням руйнувань, а й простором стійкості. Навіть коли музей тимчасово не може приймати відвідувачів, його команда продовжує працювати, а мистецтво знаходить нові шляхи до аудиторії. Благодійна хустка поєднує пам’ять про музейний простір, конкретний твір і підтримку людей, які опікуються українською культурою.
Виставка, що продовжує існувати онлайн
Попри те, що експозиція «Анатоль Петрицький. Поза сценою» не відкрилася у фізичних залах, вона отримала цифрове втілення. Віртуальний формат дає змогу побачити роботи художника, ознайомитися з його творчим доробком і краще зрозуміти, як сценографічне мислення вплинуло на його живопис та графіку.
Перехід виставки в онлайн-простір демонструє, як українські музеї адаптуються до умов війни. Цифрові рішення не замінюють безпосереднього контакту з оригіналом, однак допомагають зберігати доступ до мистецтва, розповідати про нього широкій аудиторії та підтримувати інтерес до музейних колекцій. У випадку з роботами Петрицького це особливо важливо, адже його спадщина є значущою частиною історії українського модернізму й театрального мистецтва.
Для CHER’17 колаборація з NAMU стала можливістю по-новому осмислити українське мистецтво та зробити його частиною сучасної культури споживання. Водночас для музею це спосіб продовжити комунікацію з аудиторією, підтримати власну діяльність і нагадати про важливість збереження національної спадщини.
Спільний благодійний продукт показує, що мистецтво може діяти не лише через виставкові проєкти чи публічні лекції. Воно здатне ставати жестом солідарності, джерелом підтримки та інструментом відновлення. Хустка з пейзажем Анатоля Петрицького поєднує історію українського живопису, сучасний дизайн і конкретну допомогу музею, який має знову відкрити свої двері для відвідувачів.