Сергій Пономарьов
Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість повернення російського газу на європейський ринок як один з економічних елементів потенційної мирної угоди щодо завершення війни в Україні. У Вашингтоні припускають, що відновлення енергетичних поставок могло б стати стимулом для Москви погодитися на припинення бойових дій та участь у ширших домовленостях. Водночас у Європейському Союзі таку ідею сприйняли вкрай стримано, а низка посадовців прямо виступила проти відновлення залежності від російських енергоносіїв.
Ініціатива передбачає можливе відновлення роботи газопроводів, якими до повномасштабного вторгнення росії в Україну транспортували газ до європейських країн. Американські представники, за даними джерел, обговорювали цю тему з українськими та європейськими посадовцями. Серед учасників таких консультацій називають спеціальних посланців президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера.
Питання можливого повернення російського газу порушували, зокрема, під час зустрічей із президентом України Володимиром Зеленським. Американська сторона могла пропонувати розглянути варіант, за якого відновлення транзиту забезпечило б Україні додаткові доходи, а країнам Європи дозволило б отримувати дешевші енергоносії. Для Вашингтона це також могло б стати частиною економічного пакета, покликаного переконати Росію підтримати мирні домовленості.
Чому США розглядають повернення російського газу
У Білому домі наголошують, що мирна пропозиція США може передбачати економічні стимули як для росії, так і для України. Американська адміністрація пояснює такий підхід прагненням не лише зупинити бойові дії, а й створити умови для повоєнного відновлення, стабілізації регіону та довгострокової домовленості між сторонами.
Потенційне повернення російського газу розглядають як інструмент економічного тиску та одночасно як спосіб знизити витрати європейських споживачів. До початку повномасштабної війни російський газ посідав значну частку на європейському ринку, а окремі держави роками будували свою промисловість і систему опалення з урахуванням стабільних поставок із росії.
Для України відновлення транзиту могло б означати повернення частини доходів від транспортування газу. Після припинення транзиту російського палива через українську газотранспортну систему країна втратила близько мільярда доларів щорічних надходжень. У разі укладення нової угоди Київ теоретично міг би отримувати плату за використання інфраструктури, однак така перспектива пов’язана з численними політичними та безпековими ризиками.
Окрему увагу привертає можливість участі американських компаній або державних структур у майбутніх газових операціях. За припущеннями окремих українських та європейських посадовців, Сполучені Штати могли б претендувати на частину прибутків від експорту російського газу. Такий механізм мав би зробити потенційну угоду вигідною не лише для Москви та європейських покупців, а й для американського бізнесу.
Європа побоюється нової енергетичної залежності
Європейські посадовці заперечують проти відновлення поставок, оскільки це суперечить політиці ЄС, спрямованій на скорочення залежності від російських енергоносіїв. Після початку повномасштабної війни європейські країни активізували пошук альтернативних постачальників, збільшили імпорт скрапленого природного газу, розширили використання відновлюваної енергетики та почали інвестувати в нові маршрути транспортування.
Найбільш категорично до ідеї повернення російського газу ставиться Німеччина. До 2022 року саме вона була одним із найбільших покупців російського газу в Європі та значною мірою покладалася на довгострокові контракти з Москвою. Однак після початку війни Берлін переглянув енергетичну стратегію, відмовився від попередньої моделі співпраці та почав зменшувати роль російського палива у своїй економіці.
У Німеччині вважають, що навіть постачання через американських або інших міжнародних посередників не усуне головної проблеми — залежності від рішень кремля. Зміна власника газу на папері не змінює його походження, а отже, не гарантує ані політичної безпеки, ані стабільності поставок у майбутньому.
Європейські противники повернення російського газу наголошують, що енергетична торгівля з Москвою неодноразово використовувалася як інструмент політичного впливу. На їхню думку, низька ціна газу може мати короткострокові переваги, але водночас створити довгострокові ризики для безпеки держав ЄС. Якщо європейські країни знову почнуть залежати від російських поставок, Москва потенційно отримає важелі для тиску у разі нового загострення.
Колишній міністр економіки Німеччини Роберт Габек заявляв, що Європа, і передусім Німеччина, більше не повинна покладатися на російський газ. Він визнавав, що поновлення закупівель могло б знизити ціни на енергоносії, однак наголошував: економічна вигода не компенсує нових загроз для європейської безпеки.
Що це означає для України та мирних переговорів
Україна опинилася в складній ситуації. З одного боку, відновлення транзиту могло б повернути важливе джерело бюджетних доходів і забезпечити використання української газотранспортної системи. З іншого боку, Київ тривалий час наполягає на необхідності повного припинення фінансування російської воєнної машини. Повернення до масштабної торгівлі з росією може сприйматися як поступка агресору та послабити санкційний тиск.
Для української сторони важливим є також питання гарантій. Навіть якщо газовий транзит буде відновлено в межах міжнародної угоди, залишається ризик, що росія знову використає постачання як засіб шантажу. У минулому Москва вже обмежувала або припиняла поставки, пов’язуючи енергетичні рішення з політичними вимогами. Тому сам факт укладення контракту не гарантує його виконання в перспективі.
Європейський Союз планує повністю відмовитися від імпорту російського газу до 2027 року. Для порівняння, у 2021 році на Росію припадало приблизно 45% газового імпорту ЄС, тоді як минулого року її частка скоротилася до близько 13%. Така динаміка свідчить про масштабну перебудову європейського енергетичного ринку та значні інвестиції в диверсифікацію постачань.
Відмова від російського газу вже призвела до зростання ролі постачальників із Норвегії, США, Катару та інших країн. Водночас європейська промисловість досі стикається з високими цінами на енергію, що знижує конкурентоспроможність підприємств і посилює тиск на домогосподарства. Саме цим аргументом прихильники повернення російського газу можуть обґрунтовувати свою позицію.
Однак остаточне рішення залежатиме не лише від економічних розрахунків. Для Європи принциповими залишаються питання безпеки, довіри до росії та умов завершення війни проти України. Наразі Москва не продемонструвала готовності відмовитися від ключових вимог щодо України, тому газова пропозиція сама по собі навряд чи зможе забезпечити прорив у переговорах.
Спротив Києва та європейських столиць може ускладнити реалізацію мирного плану адміністрації Трампа. Якщо Вашингтон наполягатиме на поверненні російського газу як частині майбутньої угоди, це може спричинити додаткові суперечки між США, Україною та країнами ЄС. Для європейських урядів питання енергетичної незалежності вже стало складовою національної безпеки, а не лише проблемою ціни чи вигоди для бізнесу.
Таким чином, пропозиція про відновлення російського газового експорту до Європи має одночасно економічний, політичний і безпековий виміри. Вона може обіцяти нижчі ціни та доходи від транзиту, але водночас створює ризик повернення до моделі, від якої ЄС намагається відійти після початку повномасштабної війни. Саме тому європейські посадовці заперечують проти цієї ідеї, наголошуючи, що короткострокова економія не повинна ставити під загрозу довгострокову стабільність континенту.