Тихон Гулевичук
Українські громади в Нью-Йорку, Чикаго, Бостоні та інших містах США протягом останнього тижня виходять на акції протесту проти можливого послаблення санкцій щодо росії та закупівлі російського дизельного пального. Учасники мітингів наголошують: будь-які домовленості з москвою, укладені без урахування інтересів України, можуть мати не лише політичні чи економічні наслідки, а й безпосередньо впливати на життя людей.
«Угоди коштують життів»: головний меседж протестів
На плакатах протестувальників з’являються заклики не торгуватися людськими життями, не послаблювати тиск на кремль і не винагороджувати державу-агресора за війну. Українці у США прагнуть привернути увагу американського суспільства до того, що за дипломатичними формулюваннями та економічними угодами стоять зруйновані міста, загиблі цивільні, поранені військові й мільйони людей, які були змушені залишити свої домівки.
Особливе обурення в громадах викликають повідомлення про можливість закупівлі російського дизельного пального. Активісти вважають, що такі рішення можуть створити для росії додаткові джерела доходів, які надалі використовуватимуться для фінансування воєнної машини. На їхню думку, економічна вигода від дешевших енергоносіїв не може бути виправданням для співпраці з країною, яка продовжує агресію проти України.
«Не можна називати миром ситуацію, у якій агресор отримує ресурси для продовження війни», — таку позицію під час акцій озвучують учасники українських організацій та небайдужі американці. Вони закликають політиків зважати не лише на короткострокові ціни й політичні рейтинги, а й на довгострокові наслідки рішень для міжнародної безпеки.
Чому вулична мобілізація стала меншою
Водночас самі активісти визнають, що нинішні протести за масштабом не можна порівнювати з акціями перших місяців повномасштабного вторгнення. На початку війни українські прапори заповнювали центральні площі американських міст, а до мітингів долучалися тисячі людей. Тепер частина громад втомилася від постійної мобілізації, інші учасники зосередилися на роботі, допомозі родичам, волонтерстві та підтримці військових.
Зниження кількості учасників не означає зникнення занепокоєння. Для багатьох українців у США протест залишається способом публічно нагадати про війну в момент, коли міжнародна увага перемикається на інші конфлікти та внутрішньополітичні питання. Люди побоюються, що втома суспільства може перетворитися на байдужість, а прагнення якнайшвидше домовитися — на тиск на Україну.
Організатори акцій пояснюють: їхня мета полягає не в протистоянні американському суспільству чи критиці самих переговорів як інструменту дипломатії. Вони виступають проти домовленостей, які можуть бути досягнуті ціною поступок агресору та без чітких гарантій безпеки для України. На мітингах звучать заклики зберігати санкції, посилювати економічний тиск на росію та не створювати умов, за яких кремль зможе відновити ресурси для нової атаки.
Українська діаспора звертається до американців
Під час протестів учасники намагаються говорити не лише між собою, а й із перехожими. Вони розповідають про наслідки ракетних ударів, показують фотографії з українських міст і пояснюють, чому питання пального, санкцій та міжнародної торгівлі безпосередньо пов’язані з перебігом війни. Для багатьох американців саме такі особисті розмови стають нагодою краще зрозуміти, чому українці так гостро реагують на будь-які сигнали про зближення з москвою.
Учасники акцій нагадують, що росія неодноразово використовувала перемовини для затягування часу, перегрупування сил і нав’язування власного порядку денного. Тому заяви про можливі угоди сприймаються українською громадою з особливою обережністю. Люди хочуть бачити не загальні обіцянки миру, а конкретні кроки: припинення атак, звільнення окупованих територій, повернення полонених і депортованих дітей, а також реальні гарантії, які не дозволять повторити агресію.
Політична ситуація у США робить ці вимоги ще складнішими. Адміністрація Дональда Трампа демонструє готовність шукати швидкі рішення та домовлятися з різними сторонами. Для частини американських виборців такий підхід може виглядати прагматичним і бажаним, однак українці застерігають: швидкість переговорів не повинна підміняти справедливість і безпеку.
Для української діаспори головне питання полягає в тому, хто заплатить за потенційні поступки. Якщо ціною політичної угоди стануть нові атаки, втрата територій або послаблення обороноздатності України, то її не можна називати стійким миром. Саме тому на вулицях американських міст звучить фраза про те, що угоди коштують життів.
Українські громади планують продовжувати інформаційну та протестну діяльність, навіть якщо кількість учасників залишатиметься помірною. Вони мають намір звертатися до місцевих політиків, проводити зустрічі з представниками громад, поширювати інформацію серед американців і підтримувати родини, які постраждали від війни.
Нинішні акції є сигналом не лише Вашингтону, а й усьому американському суспільству: для України війна не є абстрактним міжнародним конфліктом. Це щоденна боротьба за право жити у власній державі, говорити рідною мовою та захищати своїх близьких. Українці у США закликають не забувати про цю реальність під час обговорення санкцій, енергетичних контрактів і дипломатичних домовленостей із росією.