Україна входить у найважчу зиму після найсмертоносніших місяців війни

Україна входить у найважчу зиму після найсмертоносніших місяців війни на тлі масштабної гуманітарної кризи, постійних обстрілів і скорочення міжнародної допомоги. За оцінкою Міжнародного комітету порятунку (IRC), мільйони українців готуються до холодного сезону в умовах, коли доступ до житла, доходів, медицини та базової безпеки залишається обмеженим.

Новий звіт організації охоплює період із січня по червень 2026 року. Дослідження проводили в Миколаївській, Сумській, Харківській, Запорізькій і Дніпропетровській областях, а також частково на Одещині, Херсонщині та Донеччині. Аналітики опрацювали 1 828 опитувань домогосподарств і провели 133 інтерв’ю з представниками громад, гуманітарного сектору та іншими фахівцями.

Зібрані дані свідчать, що війна дедалі сильніше впливає не лише на прифронтові райони, а й на загальну спроможність людей забезпечувати власне життя. Руйнування цивільної інфраструктури, перебої з електроенергією, втрата роботи, пошкодження житла та нестача медичної допомоги накладаються одне на одне, утворюючи кризу, з якої окремим родинам надзвичайно важко вибратися самостійно.

Найсмертоносніші місяці для цивільного населення

Україна входить у зимовий період після найсмертоносніших місяців повномасштабної війни. Від грудня 2025 року до червня 2026 року внаслідок бойових дій загинули 1 565 цивільних людей. Червень став найкривавішим місяцем для мирного населення з квітня 2022 року.

Масовані атаки пошкоджують енергетичні об’єкти, житлові будинки, лікарні, школи, системи водопостачання та транспортну інфраструктуру. Для мешканців прифронтових громад це означає постійну загрозу життю, а також неможливість планувати навіть найближче майбутнє. Зима в таких умовах перетворюється не просто на складний сезон, а на додатковий фактор ризику.

Понад 90% опитаних українців заявили, що постійно бояться обстрілів. Рівень тривоги залишається високим як у населених пунктах поблизу лінії фронту, так і в регіонах, які розташовані далі від бойових дій. Повітряні атаки, звуки вибухів і загроза нового руйнування житла формують хронічне психологічне напруження.

Для багатьох родин підготовка до зими означає пошук коштів на обігрів, ремонт пошкоджених вікон і дахів, придбання генераторів, палива, ліків та продуктів. Проте за відсутності стабільного доходу навіть базові потреби стають непосильними. Люди змушені обирати між оплатою комунальних послуг, купівлею їжі та лікуванням.

Переселенці, бідність і втрата доступу до допомоги

В Україні залишається близько чотирьох мільйонів внутрішньо переміщених людей. Близько 83% переселенців живуть поза своїми домівками понад рік. Попри це, понад 70% із них прагнуть повернутися додому, але не можуть зробити цього через небезпеку, окупацію, замінування територій або зруйноване житло.

Для частини переселенців повернення пов’язане не лише з ризиком для життя, а й із відсутністю місця, куди можна приїхати. Будинки пошкоджені або повністю знищені, документи втрачені, а коштів на оренду іншого житла немає. Водночас можливості для працевлаштування у багатьох громадах обмежені, що посилює залежність людей від соціальних виплат і гуманітарної підтримки.

Економічна нестабільність особливо гостро відчувається у прифронтових районах. У деяких громадах до 98% мешканців не мають стабільного доходу. Для них грошова допомога часто є єдиним способом придбати продукти, ліки, засоби гігієни або паливо для обігріву помешкання.

Водночас гуманітарна підтримка скорочується. Окремі громади не отримують необхідної допомоги вже понад два роки. Міжнародні організації змушені зменшувати масштаби роботи через брак фінансування, тоді як потреби населення не зникають, а навпаки — зростають перед початком холодів.

Скорочення допомоги особливо небезпечне для людей, які не можуть самостійно подбати про себе. Йдеться про самотніх літніх людей, людей з інвалідністю, родини з маленькими дітьми та тих, хто потребує постійного лікування. У багатьох випадках вони не мають змоги виїхати з небезпечних районів, знайти житло або самостійно дістатися до медичних установ.

Домашнє насильство, міни та проблеми з документами

Війна поглиблює не лише матеріальні труднощі, а й соціальні проблеми. У громадах, які переживають тривалі обстріли, евакуації та втрату доходів, зростає кількість випадків домашнього насильства. У більшості зафіксованих ситуацій кривдниками є нинішні або колишні партнери жінок.

Водночас приблизно 93% постраждалих не звертаються по допомогу. Причинами залишаються страх помсти, залежність від кривдника, фінансові труднощі, недовіра до установ і побоювання осуду з боку оточення. У невеликих населених пунктах додатковою проблемою є відсутність спеціалізованих служб і безпечного місця, куди людина могла б піти.

Серйозною перешкодою для відновлення залишаються заміновані території. Сільськогосподарські поля, дороги та території навколо зруйнованих будинків можуть бути небезпечними роками. Проте через бідність деякі мешканці змушені ризикувати, щоб обробити землю, знайти метал, зібрати дрова або перевірити пошкоджене майно.

Війна також позбавляє дітей повноцінного доступу до освіти. Зруйновані школи, тривалі повітряні тривоги, дистанційне навчання та вимушені переїзди створюють значні прогалини у знаннях. Діти переживають втрату близьких, евакуацію, ізоляцію та постійний страх, що може мати довготривалі наслідки для їхнього психологічного стану.

Окремою проблемою є втрата паспортів, свідоцтв, документів на житло та інших важливих паперів. Люди гублять їх під час евакуації, пожеж або руйнування будинків. Без документів складніше оформити соціальні виплати, отримати пенсію, підтвердити статус переселенця чи довести право власності на знищене майно. Неповна робота реєстрів і складні бюрократичні процедури додатково затягують відновлення прав.

Найближча зима може стати випробуванням для всієї гуманітарної системи України. Поєднання небезпеки обстрілів, пошкодженої інфраструктури, низьких доходів, нестачі медикаментів і скорочення допомоги залишає мільйони людей у вразливому становищі. Мешканцям прифронтових територій потрібні не лише разові набори продуктів, а й системна підтримка: евакуація, доступне житло, грошова допомога, медичні та психологічні послуги.

Представники IRC наголошують, що українці виснажені щоденним виживанням під обстрілами, холодом і хворобами. Наслідки війни не завершаться одразу після припинення бойових дій, адже відновлення житла, інфраструктури, освіти та соціальних зв’язків триватиме роками. Саме тому підтримка найбільш постраждалих громад залишається критично важливою напередодні зими та протягом усього наступного періоду.